ng ng

Доступна функція регулярних платежів

ng ng
Photo

Друзі! Я, Леонід Черновецький, громадянин Грузії з 2015 року, запевняю вас у тому, що все, що робить фонд мого імені, – це служба Богу за все, що Він дав мені у житті, безкорислива, чесна та благородна!(Посилання на книгу.)

Я не випадково прийшов допомогти грузинам, прийняв громадянство, побудував тут будинок і оселився у вашій, а тепер і моїй прекрасній країні. Грузія тепер моя Батьківщина, а грузини – мої співвітчизники.

Хто я і чому опинився саме в Грузії – про це є інформація у численних джерелах – у пресі, зокрема автобіографічній книзі «Божевільна історія», яку вже прочитали в інтернеті та книжковому варіанті мільйони людей.

Двома словами: я в далекому минулому безпритульний хлопчисько, який після служби в армії закінчив з відзнакою юридичний виш, став слідчим, потім захистив дисертацію і став доктором права, потім мільярдером, а потім двічі обирався мером Києва та тричі – членом парламенту України.

З моменту зростання мого політичного впливу в Україні внаслідок постійної критики президентів-злочинців, з якими доводилося працювати, а також потужної правозахисної діяльності я став зазнавати жорстоких переслідувань. Тому вирішив виїхати з країни, де не бачив руху в бік Євросоюзу. Я до сьогодні єдиний мер столиці і найвідоміший у країні політик, який добровільно пішов у відставку і вирішив оселитися в Грузії – у країні, яка подарувала мені сім’ю та дітей, де мене завжди любили та поважали прості люди.

Сьогодні мені майже 73 роки. Після своєї відставки та продажу за мільярд доларів США всього свого бізнесу я зрозумів: влада, гроші та слава (до яких так прагнуть усі люди в корумпованих країнах, якими є всі без винятку країни колишнього СРСР) незмінно призводять до величезних проблем зі своєю совістю, до кримінальних наслідків та справедливого покарання! А також до прокляття власного народу!

Невдовзі я забув, ким був, і пишаюся тільки тим, що зустрівся у своїх молитвах з Богом, який показав мені справжній шлях до щастя, навчив усім серцем співпереживати тим, хто страждає. Я став засновником найбільшого благодійного фонду в Україні, а сьогодні через війну в Україні – благодійного фонду в Грузії. Історія моєї благодійної діяльності розпочалася в Україні ще 1998 року. За весь час я витратив близько 40 000 000 доларів США, а також захистив права десятків тисяч простих громадян України як правозахисник, що викликало величезну ненависть влади та всіх головних чиновників.

У Грузії я почав працювати як благодійник із 2012 року. І вже з перших днів перебування в країні відвідав усі дитячі будинки і створив свої, якими пишаюся досі, але які мені довелося закрити через переслідування одного з колишніх міністрів охорони здоров’я Грузії.

Свою роботу в благодійності я будую за найжорсткішими міжнародними стандартами, що передбачають правила відкритості та найсуворішої фінансової звітності із залученням щорічного аудиту найавторитетніших західних аудиторських компаній, так званої «Великої четвірки».

Кожен пожертвуваний ларі вказаний у нашій звітності, і я особисто контролюю, щоб ніякі, навіть найменші порушення не могли зіпсувати створюваний мною десятки років імідж чесності та надійності.

Я також запевняю всіх у тому, що щиро, усією душею та серцем вірю в Бога! Як вірю і в сказане Ним мені, коли Він рятував моїх дітей і творив дива в моєму власному житті, зробивши мене багатою людиною: «Даючи бідному, ти даєш Мені».

Моя мета – не лише матеріально допомагати бідним, знедоленим людям, але головне – створити та залишити після себе в Грузії дієздатну потужну систему, яку контролює суспільство, до якої долучилося б усе населення Грузії.

Урочисто заявляю, що моя головна мета – допомогти всім людям у Грузії розкрити душу та наблизитись до Творця шляхом надання допомоги ближньому! Потрібно робити добрі справи, бо я щиро вірю, що найбільше у світі Господь цінує чесноту! Я вірю всім серцем, що саме таким чином зможу догодити всемогутньому Богові! Тому маю щодня здійснювати цю благородну місію. Тільки так я можу служити Йому за те, що Він дав мені в житті.

До речі, коли я приїхав до Грузії, то подав до парламенту багато важливих законів, які наближають країну до демократії. Але… жодній партії мої закони не потрібні! Народи пострадянських країн аполітичні і звикли вірити гаслам політиків, за реалізацію яких ніхто потім із них не несе жодної відповідальності. Все як скрізь… І я точно знаю, що якби я продовжив свою політичну діяльність, то нікому вже не допоміг би. Чому? Ви й самі знаєте. І я поклявся собі більше не розбурхувати суспільство своїми політичними ініціативами. Усе в минулому, тепер я вільний для добрих справ!

Леонід Черновецький

Засновник Благодійного фонду Черновецького

Хочу допомогти