Так! Я хочу допомогти! 
Ми веземо паски з родзинками, цукатами й гарним настроєм для Великодня!
ЗРОБИ ВІДРАЗУ РЕПОСТ, ДОБРА ЛЮДИНО! ДОПОМОЖИ І СВОЇМ ДРУЗЯМ ЗНАЙТИ ДОРОГУ ДО БОГА!
Ах, який апетитний аромат! Машина фонду пахне пасками й святами! Зараз ці смаколики з цукатами, родзинками та шоколадом вирушать до наших підопічних!
Але спочатку – дзвінок із сюрпризом для кожної родини:
– Ви вдома?
– Так, а що таке?
– А зараз побачите! Розкривайте руки для подарунків!
Паски в шарудливих подарункових пакетах одразу викликають теплі посмішки на обличчях тих, кому вони дісталися. Маленькі дитячі ручки радісно притискають їх до себе або щасливо піднімають вгору та демонструють близьким. «Як чудово, що так багато пасок», – каже Марі Есебуа із багатодітної родини.
Борис і Маго Гочіташвілі, які нещодавно залишилися без мами, просять бабусю швидше розрізати паску, щоб поласувати нею. Ми віримо, що їхня матуся, їхній ангел-охоронець, зараз посміхається на небесах, дивлячись на щасливі обличчя своїх малюків.
Скрізь, куди ми приїжджаємо, діти кричать нам хором: «Дякую!» та бажають друзям фонду щасливого Великодня. Чуєте, як вони голосно виггукують: «Дякую, дякую, дякую, дякую!»
Наша Ека Іванаурі – молода вродлива жінка, якій ампутували ногу, – дуже зворушена такими подарунками й від душі посміхається: «Зі здоров’ям все дуже погано. А от із добрими людьми та з фондом мені пощастило. Це дає сили й надію. Дякую, що не забули про мене! Завдяки вашому привітанню я почуваюся людиною». 
Діана Кобалія та Зейнаб Капанадзе – наші незрячі самотні літні підопічні. Але коли вони руками торкаються пасок, то на їхніх обличчях з’являється щира радісна посмішка і слова подяки та задоволення безперервно линуть з їхніх вуст.
День і ніч колесить вулицями та околицями Тбілісі машина Фонду Черновецького. Якщо подивитись на автомобільну карту, вийде заплутаний і складний маршрут. Працівники – оператор, соцпрацівник та адміністратор фонду – виснажені, але при цьому дуже-дуже задоволені. Три сотні пасок знайшли своїх адресатів – так свято Великодня прибуло до нужденних людей.
Вже вночі ми відвідуємо притулок «Лазарет» та будинок для людей похилого віку. Хвилюємося, чи не сплять наші солодкі бабусі? Чи встигнуть спробувати паски з чаєм? Яке там сплять! Вони й досі перебувають під враженням від нічних дарів. Ламара, яка просить не називати її бабусею, читає нам вірші про весну та кохання!
Ми з радістю й задоволенням дякуємо компанії «Сандомі» та «Пані» за надані паски, а компанію «Натурленд» – за смачні каші, засоби гігієни, пральні порошки та можливість влаштувати свято для стількох нужденних людей. Дякуємо за доброту та за співпрацю в добрій справі!
Корр. Медея
Їм терміново потрібна ваша допомога!
