Вчені кажуть, що найпопулярніші вітаміни – марна трата грошей

Три тяжкохворі брати збирають металобрухт, щоб не померти з голоду. Їм терміново потрібні продукти та ліки! Вони, без жодного перебільшення, загинуть без нашої допомоги! Ніно, мати (55 років): «Ми здаємо брухт. Іноді за нього нам дають 3 ларі, іноді 20. Знаєте, як прикро, коли діти просять їжу, але не здатні через хворобу зрозуміти, чому я не даю їм іноді навіть шматочок черствого хліба. До сліз…» Це 17-річні близнюки – Нія й Ніколоз. Хлопчик народився в сидячому положенні. Пологи були дуже складними – дитину діставали щипцями. Через кисневе голодування в Ніколоза пошкоджено головний мозок. Бідолашний Ніколоз… Хлопчик не розмовляє й нічого не може робити самостійно. Мати ось уже протягом 17 років доглядає його, як немовля. Та найжахливіше, що таких «дорослих немовлят» у неї ще двоє! Шотіко страждає від нападів задухи. У дитинстві він переніс менінгіт. Він нічого не каже, крім єдиного слова «мама». З рідними хлопець спілкується за допомогою жестів.

Друзі, історія цієї сім’ї – справжня трагедія, і нам доведеться витратити чимало сил, щоб відновити в ній світлий дух Господа!

Перед вами – глибоко нещасна родина Джейранашвілі. На краю дивана сидить 48-річна Тіна, дружина. Вона була ще зовсім молодою, коли її перша дитина загинула через недбалість лікарів. А друга дитина – такий довгоочікуваний і красивий янгол – безнадійно хвора. У Хатії травма головного мозку. Бідолашна дівчинка не говорить ані слова. Крім того, якщо її не лікувати, то в її організмі починають переважати чоловічі клітини й росте борода… Це просто жах!

Добрі люди, навіть один пожертвований вами ларі стане суттєвим внеском у покращення умов життя родини Джейранашвілі. Спочатку їхню жахливу кімнату потрібно продезінфікувати. Потім – обклеїти шпалерами, настелити підлогу та вставити вікна, щоб дощ та вітер не проникали через розбите скло. Ми обов’язково надамо вам відеоматеріали, щоб ви переконалися, що саме ви допомогли врятувати приречену на смерть сім’ю.

Гіві (75 років): «Більшого нещастя, аніж сліпота, я не знаю. Я так страждаю, що згоден краще не мати ніг, лише б у мене був нормальний зір. Я зовсім не маю грошей на краплі для очей, які необхідні, щоб остаточно не осліпнути. Хіба це життя?»

Ольга (85 років): «Більш нужденну сім’ю, ніж наша, ви не знайдете в селі Тквіаві».

Старенькі їдять хліб тижневої давності. Ви можете собі уявити? Їм зовсім нікому допомогти. Тож одна надія на вас, добрі люди!

Нещодавно Ольга впала й зламала руку. Нещасна жінка перенесла серйозну операцію: руку довелося буквально збирати наново, вставляючи металеві конструкції.

Жінці потрібне обстеження, але грошей у сім’ї немає навіть на рентгенівський знімок. А ще в стареньких немає пральної машини. Самі розумієте, як важко бабусі однією рукою прати та віджимати білизну.