Чому ви постійно відчуваєте спрагу: можливі причини

Подивіться в засмучені очі цих нещасних малюків, і нехай співчуття ввійде у ваші серця! Знайомтесь, друзі, це наші бенефіціари із села Гомі Хашурського муніципалітету – бідна родина Папуашвілі. Ви можете собі уявити, що сім’я із двома дітьми абсолютно нічого не має? Ні ліжок, ні холодильника, ні пральної машини, ні газової плити, ні телевізора. Навіть будинок, де вони мешкають, орендований. Дах в будинку протікає, й під час дощу вода в кімнатах ллє зі стелі так само, як на вулиці. За його оренду сім’я сплачує 300 ларі. А це майже половина їхньої соціальної допомоги. Друзі, ми у фонді впевнені, що дівчатка виростуть і зможуть принести багато користі нашій улюбленій Грузії, подарують гідних синів своїй Батьківщині. А головне, вони ніколи не забудуть про вашу доброту! Ми впевнені, що така необхідна допомога дуже скоро прийде й до хати цих нещасних. Зараз вона їм потрібна особливо! Друзі, ці діти чекають на вашу підтримку! Згадайте, скільки добрих справ ви зробили останнім часом. Якщо ж ви відкладали допомогу, просимо вас, зробіть це сьогодні. Ваша доброта продовжує життя!

У Гіо страшний сколіоз. Його хребет уже викривлений на 90 градусів. Горб настільки сильно тисне на легені, що лікарі дивуються, як він взагалі дихає. Йому терміново потрібна операція, але в родини немає на неї грошей. «Передайте друзям фонду, – раптом вигукнув Гіо, коли я вже збиралася йти і прощалася з родиною, – я дуже хочу жити!». Дорогі благодійники, на нараді у фонді ми вирішили допомогти з обстеженнями, ліками та стоматологічним лікуванням Гіо. Можливо, друзі, у вас є ще якісь ідеї чи побажання, як можна допомогти цим нещасним людям пережити той жах, у якому вони опинилися. Напишіть нам, і ми обов’язково розглянемо ваші пропозиції. Родина сподівається на нашу з вами допомогу. Будь ласка, зробіть свою пожертву на сайті Фонду Черновецького прямо зараз! Допоможіть Гіо! Хлопець страждає, а ви можете врятувати його від болю й мук!

38-річна Ганна щодня вранці та ввечері вивозить сина на прогулянку в незручній іржавій колясці, в якій немає спинки. У бідної матері серце крається від болю через те, що вона не в змозі купити синові нормальний візок через брак коштів. Сім років тому жінку покинув чоловік і відтоді жодного разу не поцікавився станом рідного хворого сина.

Ганна, мати (38 років): «Двісті ларі соціальної допомоги і 425 ларі пенсії сина з інвалідності – ось і весь наш дохід. Що мені купити за ці гроші – їжу, підгузки для мого Мате, ліки – чи витрати їх на реабілітацію? Я не маю можливості придбати своєму нещасному синові навіть інвалідний візок зі спинкою».

Мате ледве пересувається на цій іржавій, поламаній колясці. Як не соромно місцевій владі, що в них на очах живцем від мук помирає дитина, а ніхто з них навіть пальцем не поворухнув! Навіщо вони йшли на цю роботу? Щоб тільки зарплату отримувати?!