«Мені всього шістнадцять, – звернувся до мене Саба, прикриваючи обличчя рукою. – Слава Богу, що лікарі за кордоном нарешті можуть створити диво з моїм обличчям. Я не хочу далі жити, лякаючи людей своїм виглядом. Краще вже взагалі піти з життя… Я не хочу, щоб мене жаліли, боялися й відверталися при зустрічі. Інакше навіщо мені таке […]
«Мені всього шістнадцять, – звернувся до мене Саба, прикриваючи обличчя рукою. – Слава Богу, що лікарі за кордоном нарешті можуть створити диво з моїм обличчям. Я не хочу далі жити, лякаючи людей своїм виглядом. Краще вже взагалі піти з життя… Я не хочу, щоб мене жаліли, боялися й відверталися при зустрічі. Інакше навіщо мені таке життя?»
