«А-а-а, Господи, зупини мої страждання! Я гнию живцем у своєму ліжку! Допоможіть мені!» Сьогодні ми ще можемо дати літній жінці шанс не померти в муках, а знову жити по-людськи. Навіть одне небайдуже серце здатне зупинити її агонію…

ЗРОБИ ВІДРАЗУ РЕПОСТ, ДОБРА ЛЮДИНО! ДОПОМОЖИ І СВОЇМ ДРУЗЯМ ЗНАЙТИ ДОРОГУ ДО БОГА!

«А-а-а! Допоможіть! Я вмираю!»

Це не фільм жахів. Не телевізор і не гра. Це був звірячий крик жінки, що долинув із глибини будинку. Її голос був таким пронизливим, диким, натягнутим до межі людських можливостей, що мороз пробіг по шкірі. У цьому крику було все: нестерпний біль, благання про порятунок, нелюдська, тваринна агонія…

Ми чули багато історій і бачили різні страждання. Але те, що ми почули тоді, вразило нас до глибини душі. Це був не просто крик болю – це був крик душі, загнаної в пекло.

Так нас зустріла Маріам Нерсезашвілі. Ми тільки-но переступили поріг її оселі, як одразу завмерли від жаху, сорому, безсилля.

Вона кричала так, ніби її тіло рвуть на шматки. Наче їй ламають кістки живцем. І так щодня і щоночі ось уже два роки.

«Я не живу… Я гнию в ліжку, як мертва. Господи… Не залишайте мене в цих пекельних муках», – ридала Маріам.

Їй 63 роки. Але вона не старенька. Вона – жертва тортур, які тривають без упину вже два роки. Вона лежить. Дихає. Плаче. Кричить. Кожен рух спричиняє такий біль, ніби кістки трощать молотком.

Маріам страждає на тяжку форму коксартрозу. Її суглоби повністю зруйновані, а вага в 136 кілограмів робить біль нестерпним. Вона більше не може встати, не може пересуватись, не може жити…

Висококваліфіковані лікарі-волонтери, професори, надали висновок: хвороба прогресує. Тобто з кожною годиною біль буде посилюватися. У 2024 році МРТ виявило звуження щілин кульшових суглобів із кістозно-склеротичними змінами. Це надзвичайно важкий стан. Місцевий травматолог рекомендував повне ендопротезування кульшового суглоба. Але ця операція дуже дорога, й навряд чи її вдасться якісно провести в Грузії.

Маріам: «Ви навіть не уявляєте, яке це відчуття, коли твої кістки труться одна об одну. Я кричу вночі, бо не можу мовчати. Це ніби в тебе щохвилини встромляють ніж…»

Її сину Зурабу 40 років. У нього теж важкі захворювання: кісти на нирках, біль у спині й грудях, хронічний простатит, операція на печінці в 2015 році. Але він бореться за маму.

Зураб ніколи не був одружений. Ані морально, ані фізично він не готовий до сімейного життя. У нього немає дітей. Його життя – це щоденні муки поруч із матір’ю. Працювати він не може – лікарі заборонили фізичні навантаження.

Зураб: «Я не сплю – я слухаю її дихання. Боюся, що одного разу прокинуся, а вона – ні. Я вмираю поруч із нею, тільки повільно».

Батькові Іллі – 64 роки. У нього лише одна легеня. Він страждає від гіпертонії та постійної слабкості.

Ми вперше побачили родину, яка без нашої термінової допомоги може буквально перетворитися на братську могилу. Ми не маємо права залишати їх навіть на хвилину. Чекати допомоги їм нізвідки.

Їхній дім – це в’язниця. Це могила. Темна, задушлива, така, що розвалюється на очах. Роботи немає. Грошей нема ні на їжу, ні на ліки. Загальний дохід трьох важкохворих – 350 ларі пенсії матері. Вони харчуються переважно овочами зі свого маленького городу.

Це їх невеликий город, де вони вирощують овочі, здебільшого помідори й картоплю

Іноді, коли в інших родин з’являється робота в полі, батько з сином ідуть, аби заробити хоч якусь денну плату. Це все, що в них є.

Нелюдські страждання й страх близької смерті проникли в кожен куточок цієї оселі. Прихистку скорботи…

Вирішити одразу всі проблеми цих приречених людей неможливо. Ми навіть не знали, з кого почати. Та зрештою вирішили: спочатку потрібно позбавити Маріам болю.

Друзі, Господь показує нам увесь цей жах, аби ми відкрили Йому свої серця. Щоб довели: ми – люди, а не звірі без душі й співчуття. Ви навіть не уявляєте, як нам самим боляче й гірко бачити все це, як нестерпно від несправедливості й жорстокості тих, хто за законом має не допустити таких трагедій! Але ми пишаємося тим, що саме друзям фонду Бог довірив цю почесну місію – відкривати все нові людські душі Йому.

Не всі можуть допомогти грошима. Багато хто молиться. Для нас важливо, що в Грузії стає дедалі більше співчуття, любові й доброти. Це і є наша мета.

Що потрібно Маріам, аби вижити?

Лікарі готові провести Маріам життєво необхідну операцію – ендопротезування кульшового суглоба. Держава покриває саму операцію, але не фінансує вартість металу – самого протеза. Його ціна – всього 6000 ларі.

Маріам: «Операція – мій єдиний шанс. Я молюся, щоб вона відбулася. Але якщо не буде цього металу, все зруйнується! Моє тіло мене вже не тримає. Я прошу вас як мати, як людина: не дайте мені померти ось так!»

Ви можете врятувати Маріам! Навіть один ларі наблизить її до операції. Навіть одне небайдуже серце може зупинити її агонію. Не проходьте повз. Не вимикайте серце. Вона звертається саме до вас!

Якщо ви хочете відвідати сім’ю та допомогти особисто, ось їхня адреса: Кварельський муніципалітет, село Еніселі.

Щоразу, коли ви можете допомогти комусь, просто зробіть це й радійте з того, що Бог відповідає на чиїсь молитви через вас!

Друзі, ще одне прохання: якщо ви знаєте про нещастя або проблеми вашого сусіда чи знайомого, зробіть добру справу: напишіть нам про це на адресу електронної пошти: office-fsp@fsp.gе

Рахунки нашого фонду:

(призначення: сім’я Нерсезашвілі).

Суму можна переказати і з нашого сайту: «Банк Грузії» (bogpay.ge), «TБC Банк» (tbcpay.ge), «Ліберті Банк» (PayGe), PayPal (paypal.me).

Переказати гроші можна також з терміналів ExpressPay, TBCpay і PayBox (OPPA). У розділі «Благодійність» знайдіть наш фонд (із додатковими правами та обов’язками фонду можете ознайомитися за посиланням https://goo.gl/GY2Gus).

Ви можете допомогти врятувати чиєсь життя й стати ближче до Бога! Відправте смс-повідомлення на номер 97100.

А всього лише один ваш дзвінок на спеціальний номер телефону може врятувати комусь життя: 0901200270! Будьте благословенні!