Дорогі наші читачі, чи багато ви знаєте людей у ​​Грузії, які втратили єдину дитину, овдовіли, втратили ногу й до того ж залишилися без даху над головою? У цієї бідної жінки не залишилося нікого, крім кота. Якщо кіт її не залишає, то невже ми, люди, не простягнемо руку допомоги людині, яка потрапила у велику біду? Якби ми змогли побудувати невеликий пандус поряд зі сходами, страждання бідної жінки припинилися б. Вона б спускалася по пандусу на своєму інвалідному візку й грілася на сонечку у дворі, вдихаючи свіже ранкове повітря. А зараз вона не може вийти з темної кімнати, бо не в змозі спуститися сходами.

Ніхто не знає, що чекає на нас завтра. Світ діє за принципом бумеранга: що ми віддаємо, те до нас і повертається. Прийде час, і ми всі постанемо перед Господом: яку відповідь ми дамо Йому, як виправдаємося? Щоб протягнути руку допомоги людині, яка зневірилася, не потрібно мати багато грошей – необхідно лише одне небайдуже серце.