Життя Ельзи – суцільне страждання. Вона народилася з важкою формою сколіозу. Її хребет настільки викривлений, що від постійного болю в жінки темніє в очах, перекриваються легені й неможливо вільно дихати.

Величезний горб заважає спати, дихати, ходити

Ельза (41 рік): «Я більше не можу терпіти цей біль. Вчора я не стулила очей! Чим я завинила перед Богом, що так страждаю від народження? За що мені ці муки?»

Незважаючи на хворий хребет, Ельза спить на старому дивані, що розвалюється. Всю ніч вона стогне від болю. Пігулки не допомагають, а на візит до лікаря грошей немає. Єдиний її дохід – це допомога по інвалідності й пенсія матері. Але цих грошей на лікування не вистачає.

Ельза: «Якщо я вчасно не прийму ліків, то можу померти. Я думаю, що після смерті мені не страшно буде навіть у пеклі, бо я вже живу там!»

У нещасної жінки водночас ще й діабет. Смужки для вимірювання рівня цукру в крові закінчилися, ліків немає, й купити їх немає можливості. Пару днів тому Ельза зомліла й довго не могла прийти до тями. Ви, напевно, розумієте, що це означає. Найстрашніше для неї – це впасти в кому й більше не прокинутися.

Після інсульту Таріел абсолютно безпорадний. Його праву руку паралізувало, а потім через гангрену, що розвинулася, чоловіку ампутували ногу. Для нього кожний день – це боротьба за життя, а для його рідних – страх і невідомість, а ще біль через те, що вони нічим не можуть допомогти.

Алуна, дружина Таріела (49 років): «Ми з чоловіком виховуємо трьох дітей із обмеженими можливостями. Дівчатка народилися з внутрішньочерепним тиском, у них ураження мозку. Самостійно вони нічого не можуть робити, тому я їх доглядаю: одягаю, годую, купаю, чищу їм зуби. І так уже 17 років. Що тільки мати не зробить для рідної дитини. Раніше допомагав чоловік, але тепер йому самому потрібна допомога. Його серце не витримало переживань за дочок».

Алуна: «Дітям потрібні ліки для покращення мозкового кровообігу, але я вже півтора роки взагалі не купувала жодних медикаментів через безгрошів’я. Я не можу вийти на роботу. З ким мені залишити тяжкохворих дітей та чоловіка?»

Бідолашний чоловік увесь день сидить в інвалідному візку, який майже розвалився. Подивіться, на цих колесах немає навіть покришок. Таріел кричить від болю, адже кожна грудка завдає йому страждань. Друзі, чоловікові потрібен спеціалізований візок. Але у сім’ї немає грошей, щоб купити його.

Вже рік Таріел не може спуститися з другого поверху. Який жах! Востаннє, коли йому терміново треба було поїхати до лікарні, довелося викликати рятувальників, щоби вони винесли його з дому. Ви можете таке собі уявити?

Коли мати втрачає свою дитину, її серце вмирає разом із нею! Життя закінчується, а на землі її утримують лише молитви до Всевишнього в надії, що колись Господь поверне їй улюблену дитину й дасть притиснути її до серця – і цього разу назавжди!

За багато тисячоліть людству так і не вдалося підібрати слово, яке б точно описувало душевний біль матері, у якої померла дитина.

Дуже добра й душевна 73-річна Мзія втратила спочатку сина, а згодом і двох онуків. Через постійні переживання та стрес до бідної бабусі тихо підкрався підступний рак кишківника. Горе ніколи не приходить одне…

Це 73-річна бабуся Мзія. У жінки діагностували пухлину прямої кишки. Ось такий вигляд вона має.

Літня бабуся страждає від жахливого болю. Щодня вона власними руками обробляє рану й витирає рідину, що з неї витікає, адже в неї немає навіть зайвого тетрі, щоб купити в аптеці спеціальні препарати для оброблення ран і наклейки. Жінка практично махнула рукою на те, що без чистих наклейок і ліків їй загрожує смерть від неминучих інфекції й сепсису.

Кожен день для Ліани – це боротьба за життя. Кожен рух дається їй через біль – фізичну та моральну, але вона не здається. Пекло почалося після того, як жінка власноруч намацала ущільнення в грудях у вигляді кульки. Результати обстеження шокували – лікарі виявили в неї рак четвертого ступеня

Ліана (59 років): «Я багато разів лежала в лікарні. Мені постійно робили крапельниці, уколи. Крім того, я перенесла сепсис – зараження крові, але дивом вижила! Щоправда в мене залишився несплачений борг за лікування в реанімації в одній із клінік – 700 ларі. Ради собі не дам, чим мені платити… Ще потрібно зробити контрольні обстеження, але в мене немає на це грошей. Я 30 років пропрацювала кінологом, та зараз сил на роботу не вистачає. Одна надія на ваш фонд і допомогу добрих людей».

Жінка перенесла десять сеансів променевої терапії. Однак пухлина виявилася настільки агресивною, що метастази поширилися в голову й кістки.

З кожним днем ​​стан Ліани погіршується. На рахунку – кожна хвилина. Жінка страждає від болю та слабкості.

Хвора практично не встає з ліжка. Через сильні запаморочення вона не може ходити без сторонньої допомоги. Майже три місяці Ліана не бачила сонячного світла.

Нанулі на власні очі спостерігала похорон свого 21-річного сина. З того часу життя бідної жінки перетворилося на справжнє пекло. На тлі нескінченних страждань і стресу в жінки стався інсульт, який виявився для неї фатальним. Бути прикутим до ліжка, не маючи можливості поворухнутися, – такого невимовного жаху ми не побажаємо навіть ворогові.

Ось так 9-річний Ніколоз своїми руками годує  прикуту до ліжка бабусю. Бідолашна дитина й сама голодна, але хлопчик не може дозволити собі з’їсти останній шматок хліба і віддає його бабусі.

Кілька років тому в бідної жінки стався інсульт – сильний крововилив у мозок. Її ліва сторона була повністю паралізована, їй було важко розмовляти. Здавалося, що ці нестерпні труднощі надали бабусі Нанулі сил, і через деякий час вона змогла підвестися з ліжка. Хоча самостійно пересуватися вона, як і раніше, не могла. Але в той момент, коли в бідолашної жінки з’явилась іскра надії, що згодом вона знову зможе ходити, підступне життя, злісно зареготавши, придумало новий злий «план», як зробити і без того нещасну жінку ще більш пригніченою.

Бідолашний чоловік Давид… Йому 46 років, але він як немовля – не говорить, не ходить, а тільки повзає по підлозі, тягнучи за собою неслухняні ноги. А ще Давид постійно кричить від сильного болю. У нього страшні напади епілепсії, які повторюються декілька разів на день, а також ушкодження головного мозку. Він навіть не впізнає батька й матір.

Чоловіка розбив інсульт. Він абсолютно безпорадний. Руками й ногами для нього стали батьки

Автанділ (69 років): «Поки ми з дружиною були молоді, то носили сина на руках. А тепер самі ледве ходимо, і нам не можна піднімати велику вагу. Якщо з нами щось станеться, хто про нього подбає?»

Убитому горем батькові Автанділу 69 років. Він нічого не бачить правим оком, оскільки пошкоджено його сітківку. А на лівому оці – катаракта. Зір старого з кожним днем ​стає дедалі гіршим. Але він не в змозі купити навіть краплі для очей.

Давиду теж постійно потрібні ліки. Без них він не виживе. Але у бідних батьків, які живуть на одну пенсію, немає грошей на життєво важливі таблетки.

Автанділ: «Нам потрібна будь-яка допомога. Ми будемо вдячні кожному, хто відгукнеться на нашу біду».