У нашій улюбленій Грузії дуже багато її мешканців перебувають не просто за межею бідності – вони у величезній скруті! І що найстрашніше, цим людям немає на кого розраховувати, крім як на нас із вами! Якщо ми не допоможемо нужденним, дехто з них на все життя може стати невиліковними каліками, інші – померти, а треті – загинути від неймовірних страждань! Діти-школярі з таких родин не матимуть змоги ходити до школи, бо їм немає в чому і немає з чим. У них відсутні елементарні гаджети! Вони, як у дикій пустелі, – віч-на-віч зі своїм горем і стражданнями! Соціальна допомога в Грузії менша, ніж у багатьох країнах Африки! Країна порожніє: немає роботи, немає майбутнього… Без нас, друзі! Тому ми просто зобов’язані дати цим людям шанс на життя та подарувати їм гордість за країну, за її добрих людей, які протягом усієї тисячолітньої історії допомагали всім, хто до нас приїжджав!

Перед вами трирічний Георгій. Дитина голодна, а вдома з їжі лише один шматок хліба. Голодний хлопчик почав з апетитом їсти хліб, але раптом зупинився… Його великі блакитні очі спрямувалися на кореспондентку фонду, а потім він несміливо простягнув їй єдиний шматочок і сказав: «Тьотю, ти теж голодна? На, їж». Одяг цього доброго хлопчика настільки старий, що на звалищі можна знайти кращі речі. Хлопчик хворіє, у нього висока температура та грип, але одинока мати не може купити ліки через бідність. Дитина більше не може терпіти таку нужденність, хвороби й тому гірко плаче.Подивіться в ці очі хоча б на мить! Ви гадаєте, що це сцена з драматичного фільму? Ні. Жоден актор не зможе зіграти для ролі такий біль в очах, як у цього маленького янголятка. При цьому йому лише три роки.

Це трирічний Саба. Уважно подивіться на футболку дитини. Навіть на звалищі ви знайдете одяг в кращому стані, ніж цей. Але найстрашніше, що Саба має високу температуру. На жаль, одинока мати не може купити ліки в аптеці через бідність. Подивіться, хлопчик п’є гарячу воду без цукру та варення. На жаль, вам не здалося: у чашці лише гаряча вода. В іншій руці цей ангел тримає сухий шматок хліба. У будинку немає навіть шматка сиру. У сім’ї Хубашвілі п’ятеро малолітніх дітей. На обличчях дітей ви майже ніколи не побачите посмішки. Боже, Боже! Це так жахливо! Добрі люди! Ці маленькі янголятка залишилися лише під опікою долі. Найстрашніше, що вони з кожним днем ​​зневірюються. Ми не маємо цього допустити! Добрі люди, давайте не кидатимемо дітей, і так покинутих своїм батьком. Попереду довга зима із похмурими днями. Але доброта, турбота і любов здатні скрасити навіть безрадійсний день для цих малюків.

Погляньте на цю дівчинку-янголятко, якими гіркими сльозами вона плаче. Ви гадаєте, вона впустила іграшку чи хоче цукерок, тому й плаче? Хотілося би, аби це так і було. Дівчинка плаче, тому що в пляшечці закінчилося молоко, але вона все ще голодна. Так, вона все ще голодна, але… Боже, як важко писати ці слова. Загалом, слова й не потрібні, тому що ці кадри більш промовисті за будь-які слова. Це велика родина Манукянів. Семеро маленьких діточок… Семеро маленьких янголяток, яких прислав на землю Господь. Очі сімох сумних дітей… Чому? Чому? Земле, як ти можеш терпіти стільки несправедливості?! У деяких людей всього настільки багато, що вони втратили навіть відчуття радості. А деякі люди лише мріють про тепле ліжко. Люди добрі, головна мрія цих дітей – перекрити теплицю. Якщо у цих працьовитих дітей буде теплиця, то вони не лише вирощуватимуть продукти для родини, але й зможуть дещо продати. У родини Манукянів будуть засоби до існування, і, можливо, одного разу хтось з цих дітлахів, ставши підприємцем, сам допомагатиме нужденним дітям. Але для цього ми повинні простягнути родині Манукянів руку допомоги. Ці діти-янголятка ніколи не забудуть доброту. А через багато років ми десь угорі, в іншому світі, постанемо перед Господом, і Бог-Отець відкриє нам двері Царства, де ми назавжди будемо під заступництвом Господа.