Це 11-річна Ангеліна – ніжна й красива, немов янгол. Проте досить бодай раз глянути в очі цій дитині, й ви відразу зрозумієте, як вона страждає. Дівчинці зробили дві операції. Пряма кишка в неї частково ампутована. Однак точний діагноз поки що не поставлений. Дитина все ще потребує операції з видалення жахливого наросту, який ви бачите в неї на животі. Один нарост їй вже видалили. Люди добрі, якщо ми об’єднаємося, то ці маленькі янголятка більше не сидітимуть у холодній і темній кімнаті під час зимових морозів. Так, скоро настане зима, й сонячні промені вже не зігріватимуть бідних сестер. Добрі люди, давайте не залишимо в такій біді хвору Ангеліну та її сестричок. 

Габріель і Натія дуже мерзнуть від холоду. Побачивши ці сирі дрова, вони несуть їх додому, щоб затопити піч. Поки їхній батько був живий, він сам приносив дрова і топив ними вранці піч – перед тим як діти прокидалися, щоб збиратися до школи. Але після смерті улюбленого татка в сім’ї Гулішвілі все змінилося: приємне дитинство ніби зникло однієї миті, а маленькі янголятка втягнулися у важкий ритм дорослого життя. Люди добрі, ці благородні діти, напевно, будуть дотримуватись  свого слова, коли виростуть, і стануть поруч з нужденними людьми. Але поки що цим маленьким янголяткам самим потрібна ваша допомога. Діти-сироти живуть у зруйнованому будинку й мріють про газовий обігрівач. Вони сплять на зламаних ліжках і не можуть навіть перевернутися з боку на бік, бо воно може впасти. Їхнє взуття промокає, а замість смачної вечері вони п’ють тільки чай зі шматком сухого хліба. Діти навіть не можуть сховатися від холодного зимового вітру в кімнаті, бо розбиті шибки та старі дерев’яні двері, які навіть нормально не зачиняються, «запрошують» холодний вітер у кімнату. Здається, що весь світ змовився проти цих сиріт. Хто знає, можливо, їхній батько із засвітів бачить, у яких злиднях живуть його янголяточки. Та ми не маємо цього допустити! Єдина надія маленьких янголят, що залишилися без батька, – тільки ви, добрі люди!

Погляньте на цю дівчинку-янголятко, якими гіркими сльозами вона плаче. Ви гадаєте, вона впустила іграшку чи хоче цукерок, тому й плаче? Хотілося би, аби це так і було. Дівчинка плаче, тому що в пляшечці закінчилося молоко, але вона все ще голодна. Так, вона все ще голодна, але… Боже, як важко писати ці слова. Загалом, слова й не потрібні, тому що ці кадри більш промовисті за будь-які слова. Це велика родина Манукянів. Семеро маленьких діточок… Семеро маленьких янголяток, яких прислав на землю Господь. Очі сімох сумних дітей… Чому? Чому? Земле, як ти можеш терпіти стільки несправедливості?! У деяких людей всього настільки багато, що вони втратили навіть відчуття радості. А деякі люди лише мріють про тепле ліжко. Люди добрі, головна мрія цих дітей – перекрити теплицю. Якщо у цих працьовитих дітей буде теплиця, то вони не лише вирощуватимуть продукти для родини, але й зможуть дещо продати. У родини Манукянів будуть засоби до існування, і, можливо, одного разу хтось з цих дітлахів, ставши підприємцем, сам допомагатиме нужденним дітям. Але для цього ми повинні простягнути родині Манукянів руку допомоги. Ці діти-янголятка ніколи не забудуть доброту. А через багато років ми десь угорі, в іншому світі, постанемо перед Господом, і Бог-Отець відкриє нам двері Царства, де ми назавжди будемо під заступництвом Господа.

Що гірше: смертельний рак чи будинок, який повністю згорів? Велика сім’я з двома маленькими дітьми (одній – місяць, іншій – два роки) молить про допомогу! Допомогти їм нікому: 6000 ларі, які виділила місцева влада, – це глузування над величезним горем. Ми – їхня єдина надія!

Війна в Абхазії… У ній загинуло понад 10 000 мирних грузинів… Близько 10 000 осіб поранено та скалічено, а понад 300 000 людей, які проживають в Абхазії, були вигнані сепаратистами зі своїх будинків. Двадцятирічна Ліка витирала кров і перев’язувала рани солдатів, поранених під час Абхазької війни. Вона не залишала тіла загиблих солдатів на полі бою. Ціною власного життя ця маленька дівчина-герой виносила тіла воїнів, щоб у батьків була бодай могила сина. Тепер ця героїчна жінка – вдова, вона не має ані дома, ані їжі, ані грошей на ліки. Ліка живе в таких самих умовах, як бездомний собака. Ця страшна будівля – колишній тубдиспансер. Тут немає ні світла, ні опалення. Нормальні вікна відсутні, а стіни гнилі від вогкості. Саме в цьому страшному будинку живе героїня Ліка, яка врятувала життя багатьох солдатів на полі бою і воювала за єдність Батьківщини. І сьогодні в цій батьківщині для Ліки не знайшлося жодного нормального маленького помешкання. Жінка, яка залишилася просто неба, була змушена сама перейти в цю покинуту будівлю, яку, як і раніше, населяють палички туберкульозу, що вже сотні років відомі науці. У цих кімнатах колись мешкали хворі на туберкульоз  люди, які боролися зі смертю. І сьогодні ця жахлива будівля є єдиним місцем проживання цієї героїчної жінки. Боже, як це жахливо! Найстрашніше, що Ліка теж серйозно хвора. Бідолашна, вона перенесла операцію на серці, але її стан, як і раніше, важкий і потребує постійного лікування. Що робити бідній жінці, як купувати такі потрібні ліки, якщо вона не має грошей навіть на хліб?! Ще у Ліки великі проблеми з гінекології – кіста може перерости в пухлину, якщо її найближчим часом не видалити. 

Сабі всього чотири роки. У нього ретинопатія – небезпечне захворювання сітківки, яке за лічені дні може призвести до втрати зору. Зараз хлопчик бачить людей і предмети тільки з дуже близької відстані, а решта довкола пливе, як у тумані. Зір стрімко погіршується, і це поки що не вдається зупинити. День, коли Саба з’явився на світ, мав стати найщасливішим у житті родини. Але замість привітань його мама почула в пологовому будинку крижані для її серця слова: «Ваш син не дихає». Реанімація, лікарі – важка боротьба за життя Саби почалася з перших секунд. Саба дивом вижив, але лікарі знайшли у нього вроджену ваду очей, внаслідок якої відбулося відшарування сітківки, й хлопчик осліп.