Такий красень, такий солодкий малюк! Господи, не дай йому померти! Маленький Деметре в ці хвилини бореться зі смертю. Він перебуває в реанімації турецької клініки, де підключений до апарату ШВЛ. Його єдиний шанс вижити зараз залежить від того, чи допоможуть йому добрі люди пройти рятівне лікування.

Нато, мати Деметре (31 рік): «Деметре виповнився рік і вісім місяців. Він увесь час спить, бо не має сил навіть на те, щоб плакати. Лікарі сказали, що в дитини ускладнення після планового щеплення. Це рідкісний випадок: на мільйон дітей така реакція буває лише в декількох. У Грузії не змогли поставити точний діагноз, тому ми не стали зволікати й відвезли сина до Туреччини. На даний момент ми вичерпали всі фінансові ресурси, які мали. Одна надія на добрих людей, які допоможуть нашому хлопчику».

Під час обстежень з’ясувалося, що в хлопчика пошкоджено головний мозок. А ще в нього відмовила одна легеня, тому довелося його терміново підключити до апарату ШВЛ.

Улюблену матір Саломе й Луки назавжди забрала підступна хвороба… Бідолашна жінка програла битву з раком. Після смерті матері блискучі очі брата й сестри згасли, усмішка зникла, а в серцях оселився безмірний смуток. Болять дитячі душі… Але людство поки не придумало ліків, щоб урятувати їх, і, можливо, ніщо й ніколи не врятує їх від цього болю.

Залишившись без матері, 11-річний Лука намагається допомагати сестрі вдома у хатніх справах. Він підмітає подвір’я в одному светрі в зимовий холод, тому що в нього немає теплого одягу. Тіло хлопчика тремтить від морозного повітря, але вогонь у його серці світиться яскраво. Лише осиротіла дитина може зрозуміти, наскільки нестерпним є біль від втрати матері.

Після смерті матері 13-річна Саломе тепер сама готує вечерю для свого брата. Їй було лише десять років, коли вона побачила неживе тіло матері. Навіть дорослій людині було б складно опинитись у такій ситуації. А уявіть, що відчувала маленька дівчинка, яка на власні очі спостерігала, як ховають її матусю… О Боже, Боже, як серце цього маленького янгола винесло весь цей жах?

Уявіть, коли сильного здорового чоловіка раптом залишають сили, й він починає худнути та слабшати на очах. Іраклія мучив страшний головний біль – аж до втрати свідомості. А після обстеження він почув жахливу новину: злоякісна пухлина головного мозку (медулобластома).

З голови Іраклія лікарі видалили величезну пухлину, яка висмоктувала з нього життя. Операція пройшла успішно. Після цього він витримав 28 курсів променевої терапії. Коли здавалося, що найстрашніше вже позаду, змученого хворобою хлопця чекав ще один удар – метастази пішли в кістки, повільно «з’їдаючи» організм зсередини… Що це означає? Невже хвороба повернулася, і треба все починати спочатку?

Іраклій (31 рік): «Я не можу ні сидіти, ні лежати. У мене болять ноги, поперек, хребет й плечі. Можна збожеволіти від цього болю! Ампули зі знеболюючим допомагають лише на пару годин, тому іноді за день доводиться робити шість уколів. Вночі я теж не сплю. Скільки часу ще я зможу так протриматися?»

Від постійної напруги в Іраклія піднімається тиск. Його стан з кожним днем стає ​​дедалі гіршим.

Чотири місяці тому, 17 грудня, свято Святої Варвари виявилося для Гурама фатальним. Хлопець відзначав це свято. Як заведено в Грузії, всі випили, поїли… А потім  сталося так, що отруївся лише один Гурам. Він міцно заснув, та вночі в нього почалося блювання. Здавалося б, дрібниця, ось тільки слина перекрила дихальні шляхи, внаслідок чого в мозок перестав надходити кисень. А далі бідний юнак впав у кому…

Днями й ночами бідолашна мати не перестає обіймати свого улюбленого сина. Все коштовне, що було в домі, вже давно продано. На останні гроші нещасна жінка щомісяця оплачує 6600 ларі для підтримки життя своєї дитини!

Друзі, нещодавно з’явилася надія на те, щоб підняти хлопця на ноги за допомогою імпланту, який використовується для лікування мозку. Але коштує він 3000 доларів, яких у сім’ї немає. Сьогодні це – ціна життя хлопця! Пам’ятаймо, добрі люди!

Лалі (9 років): «Дивись, як чесно мама розділила між нами шматок хліба. Погано лише те, що в нас часто немає їжі. Тоді і живіт болить, і я навіть бігати не можу від слабкості. А собі матуся хліба зовсім не залишає. Кажуть, що всі мами такі».

Кетеван, мати (26 років): «Мій чоловік важко хворіє – у нього туберкульоз, а ще хворий шлунок. Він майже нічого не їсть. Але в нас немає грошей на лікарів та ліки. Насамперед ми думаємо про те, як нагодувати дітей. Допоможіть йому, будь ласка, з обстеженням. Якщо з чоловіком щось станеться, що буде з моїми дітьми? Хто їх доглядатиме? Ми живемо лише на соціальну допомогу. Нам доводиться брати продукти в борг, щоб не померти від голоду».

Добрі люди, цим нещасним дітям потрібні ліжка, теплі ковдри, одяг і, головне, продукти. Ще важливо відремонтувати дах та вставити вікно, щоб під час дощу малюки залишалися в теплі. Діти вже постраждали. Але ми можемо зробити так, щоб їхні страждання стали меншими. Допоможіть нужденній багатодітній родині, й Господь поверне вам сторицею за виявлену доброту.

Сорокарічна мати-героїня народила для нашої Грузії четвертого янгола – Барбаре. На жаль, щастя матері виявилося недовгим. Зараз ця маленька дворічна дівчинка спить на грудях у вмираючої жінки. Боже, Боже… Яке горе!..

Незабаром після народження донечки Шорена почала катастрофічно втрачати вагу. Та вона не пішла до лікаря, бо все до останньої копійки витрачала на харчування для своїх дітей. І ось жахливий результат цього – в жінки діагностували анорексію, й вона практично перетворилася на скелет.

Шорені терміново потрібна операція зі зменшення шлунка. Її вартість – 12 500 ларі. Держава фінансує лише половину суми. Звідки сім’ї взяти решту грошей, якщо вона живе тільки на соціальну допомогу в розмірі 320 ларі?

Анна-Марія: «Добрі люди, прошу вас – врятуйте мою матусю!»

Хіба можна відмовити в проханні шестирічній дитині, тим більше коли йдеться про порятунок її матері? Друзі, почуйте молитви цього маленького янголятка! Дівчинка дуже сподівається на нашу з вами допомогу!

Добра, немов янгол, 84-річна бабуся Мері ось уже п’ять років не виходить за межі будинку, в якому живе одна.

Бідолашна старенька, скільки ж доброти в її очах! Хоча нікому навіть подати їй склянку води!

У бабусі Мері хворе серце. Але де їй узяти гроші, щоби звернутися до лікаря? Її пенсії ледве вистачає на оплату комунальних платежів і придбання продуктів. Але ж їй так хочеться останні роки життя провести так, як личить людині.

У будинку, де мешкає старенька, дуже потрібний біотуалет, тому що зараз вона не може виходити на вулицю і, вибачте за подробиці, користується відром.

Про те, щоб помитися, навіть не йдеться – бабуся просто не зможе дійти до ванної кімнати.

Подивіться, як виглядає стара бабусина тростина. Не дивно, що літня жінка так часто падає. Їй терміново треба купити нову зручну тростину!

Змученій стражданнями та прикутій до ліжка старенькій потрібні ліки, памперси й теплий одяг.

Ніколоз народився із цією жахливою аномалією 15 років тому. Усе його життя щодня було справжнім пеклом. Хлопець зовсім не може говорити, лише вимовляє окремі звуки. Бідолашний, він не може навіть закрити рота. Іноді це йому вдається насилу, але таке триває максимум дві хвилини. Два язика доставляють дитині великі страждання. Боже, це гірше, ніж жахливо…

Крім двох язиків у Ніколоза є й інші страшні захворювання. Здається, ніби на його спині виріс горб – хлопець страждає від жахливих болів у хребті. Також у нього вроджена вада серця у важкій формі.

Першу операцію Ніколозу зробили, коли дитина ще була новонародженою. Другу та третю операції провели у віці п’яти та семи років.

Але найстрашніше, що в Ніколоза немає міжпередсердної перегородки, а серце в нього трьох-, а не чотирикамерне. Відповідно, кисень і вуглекислий газ поєднуються один з одним. Це означає, що життя дитини буквально висить на волосині, і будь-якої миті серце може зупинитися назавжди. Ні, Боже, не допусти, щоб така трагедія сталася в сім’ї Берберашвілі.

До того ж Ніколозу ще й важко ходити. Він може зробити лише декілька кроків, а потім… Далі ви, наші дорогі читачі, напевно, все розумієте самі.

Друзі, подальше життя й доля юнака залежать від грошей. Це жорстока правда. Змученому стражданнями Лаші потрібно провести дві дуже складні операції на кульшовому суглобі, щоб він міг почати рухатися. Адже зараз його тіло  буквально застигло в одному положенні. Операція в Грузії на одній нозі коштує 18 тисяч ларі. Через три місяці таку ж операцію потрібно буде зробити на іншій нозі. А потім знадобиться тривала реабілітація. Не сумнівайтеся, кожний пожертвований вами ларі піде на оплату лікування Лаші й буде перерахований безпосередньо клініці. Для цієї доброї справи має об’єднатися вся Грузія! Розкажіть про Лашу друзям і знайомим. Разом ми – сила, і ми зможемо поставити хлопчика на ноги й повернути його до повноцінного життя. Тільки уявіть, як молодий хлопець цього прагне!              

Коли востаннє ви бачили щось страшніше? Брат і сестра – Заза й Татія Абазашвілі – риються в сміттєвому баку. Зазі – дев’ять років, Татії – дванадцять. Так, ці маленькі янголятка шукають свою «частку радості» в смітті. Це гірше, ніж жах. Це драма не лише однієї сім’ї – це трагедія всього людства.

Татія (12 років): «Я намагаюся ходити на сміттєзвалище в той час, коли люди мене не бачать, бо мені соромно. Хоча в нашому селі Чумлакі й так усі знають, що ми з братом шукаємо одяг у сміттєвому баку. Деякі діти в школі сміються з мене. А одна моя однокласниця, яку вчителька посадила поруч за парту, постійно свариться зі мною та просить пересісти за іншу парту. «Я не хочу, – каже, – сидіти з тобою, тому що ти носиш одяг, який дістала зі сміттєвого бака».

Сьогоднішній день виявився вдалим для бідної дівчинки. Знаєте, через що вона радіє? Через цей рваний халат. Хтось викинув його на смітник. Коли Татія помітила цей халат, її очі спалахнули від радості. Адже навесні їй зовсім нічого вдягнути.

Дівчинка відразу одягла знайдений біля сміттєвого контейнера халат. Але невже вона це заслужила? Хіба хоч одна дитина заслуговує на таке собаче життя?

Подивіться, дитина дістає сміттєві пакети з бака і риється в них, сподіваючись знайти щось «придатне». Це суцільний жах!

Гіо (9 років): «Через величезну пухлину в голові мама засліпила на одне око й тепер зовсім нічого ним не бачить. Бідолашна моя матуся…»

Гіо: «Матусю, не плач, усе буде добре. Ти впораєшся, ти сильна. Заради нас ти маєш перемогти рак! Хто за нами буде дивитись, якщо не ти?»

Дві пухлини «засіли» в мозку Асмат прямо поряд із центральним нервом, руйнуючи організм молодої жінки. Це як бомба сповільненої дії, що будь-якої миті може вибухнути.

Асмат (36 років): «Я дивом вижила під час біопсії. Хірурги сказали, що пухлина розташована у важкодоступному місці. Одна помилка лікаря могла коштувати мені життя!»

Давид, чоловік Асмат, був змушений піти з роботи, щоб доглядати тяжкохвору дружину. Тепер він – її руки й ноги. Адже після того, як дружину паралізувало, вона не може ходити і навіть стояти без сторонньої допомоги.

Лалі, мати (22 роки): «Передай, люба (звертається до кореспондента фонду нещасна жінка), та передай так, щоб інші матері мене почули: “Моє серце розривається, коли я бачу, як страждає моя дитина, моя кровинка! Я б віддала їй свої ноги, якби тільки знала, що такі операції можна робити. Але один лікар казав, що за кордоном такі операції проводять!”» Дорогі друзі! Без вашої підтримки Анна Марія не зможе пройти цей шлях до кінця! Простягніть руку допомоги нещасній дитині та допоможіть їй отримати шанс на повноцінне життя!

Будинок, у якому вагітна жінка живе з трьома маленькими дітьми, ось-ось звалиться. Бідолашна мати не відпочиває навіть уві сні, бо не знає, чи прокинуться її діти наступного дня в ліжку чи в руїнах. Боже, навіть від однієї думки про це в жилах холоне кров. Зневірена вагітна жінка зателефонувала до фонду і нерішуче запитала, чи можемо ми розповісти вам, добрі люди, про неї та її дітей. Ми виконали дану Гванці обіцянку. Тепер ваша черга, друзі! Треба поспішати, поки не трапилося велике лихо. Інакше ми ніколи собі цього не пробачимо. Пам’ятайте, що кожен пожертвований вами ларі забезпечить цим чотирьом маленьким янголяткам дах над головою. Господь ніколи не забуде вашої доброти!

Це шестирічна Ліліана. Дівчинка народилася повністю здоровою. Одинока мати дуже раділа народженню донечки. Незважаючи на те, що сім’я жила в злиднях, у їхньому будинку панувало щастя, тому що дитина була здорова та життєрадісна. Найбільше багатство у цьому житті – здоров’я. Коли Ліліані виповнялося чотири роки, на її день народження мати, незважаючи на труднощі, все ж таки змогла купити продукти, необхідні для випікання торта. Увечері щаслива Ліліана задула свічки – вона з радістю зустріла своє чотириріччя. Хто б міг тоді подумати, що дуже скоро в їхню родину прийде велике лихо…

Ця страшна історія почалася неочікувано: одного ранку в дівчинки піднялася висока температура, її трясло, боліло горло, вона була настільки слабка, що не могла навіть підвестися з ліжка. «Ох, цей жахливий вірус…», – сказала мама і, зібравши копійки, вирушила в аптеку. Хто б міг тоді подумати, що «жахливий вірус» обернеться для дитини пеклом? У ангельськи вродливої ​​дівчинки розвинулася важко контрольована епілепсія.

З кожним днем ​​сколіоз дедалі більше тисне на легені Маріам, іноді повністю перекриваючи кисень. Через сильні болі нещасна дівчина не може нормально спати, самостійно піднятися або перевернутися на інший бік у ліжку.

Грудна клітка Маріам із кожним днем ​​усе більше деформується, і ніякі знеболювальні вже не в змозі полегшити її страждання. Єдиний порятунок, про який навколішки моляться її батьки, – це відправити дівчинку на лікування за кордон. Але де на це взяти гроші бідній родині? Якщо проґавимо час, друзі, смерть дівчини стане неминучою!

Ліка, мати: «Я ношу свою дівчинку на руках уже 18 років. І носитиму її далі, доки жива! Але мої сили закінчуються»

Маріам виповнилося 18 років. Це найкращий час для будь-якої дівчини.

Іноді мені приходять нав’язливі думки про те, що Господь забуває про деяких із нас. Але я одразу молюся, бо точно знаю, що думати так – великий гріх! Впевнена, що Господь у таких випадках дає нам шанс – перемогти диявола, виявивши співчуття до чужого горя.

У дівчинки мікроцефалія від народження. Через це її череп набув неправильної форми, і мозку просто не залишилося місця для росту.

Знайомтеся, друзі! Перед вами – дуже добра і, горда, як і раніше, грузинка – 90-річна бабуся Буца. Така гарна і така добра. Протягом свого довгого життя вона дбала про багатьох різних людей у ​​Грузії, даруючи їм свою турботу та душевну теплоту. Однак для себе ця горда жінка ніколи й нічого не попросила. Зараз вона сумує, що заходить сонце. Та чи зійде воно для неї завтра? Для бабусі це дуже важливо, адже вона так мріє встигнути поїсти м’ясного супу… Він їй навіть нещодавно наснився вночі!

Бабуся Буца народилася ще до початку Другої світової війни – 1935 року. Незважаючи на труднощі, в дівчинки було чудове дитинство. Це був той період, коли люди ще не мали ні телефонів, ні планшетів, ні дорогого одягу. Вдома вони читали книги при свічках, в’язали, а вечорами всі сусіди збиралися разом і готували смачні страви. Попри складні часи, серед людей панували кохання, доброта і дружні стосунки. Ось в такому середовищі й підростала Буца.

Молода дівчина мріяла мати багато дітей. Знаєте, як вона уявляла свою старість? Бабусею вона сидить біля грубки, а онуки вмощуються біля неї навколішки. Вона гладить заплутане від біганини на вулиці волосся онуків і правнуків і тихо розповідає їм добрі грузинські казки. А коли в них починають стулятися очі, вона бере їх по черзі на руки і несе в ліжечко. Там накриває їх теплою ковдрою, цілує в лобик і так повторює доти, доки не вкладе кожного.

Минуло майже сторіччя з того часу, як бабуся Буца живе на цьому світі, але, на жаль, її мрія так і не здійснилася. Вона не має ні дітей, ні онуків.

Прошло почти столетие с тех пор, как бабушка Буца живёт на этом свете, но, к сожалению, её мечта так и не осуществилась. У неё нет ни детей, ни внуков.

Досить на мить лише подивитись в очі дитини, і все тіло починає тремтіти. Це погляд, від якого кров холоне в жилах. Востаннє дівчинка їла два дні тому. Сьогодні вона скуштувала лише один шматочок хліба. Замість молока вона пила воду. Боже, це гірше, ніж жах! Дитина, ослаблена холодом і голодом, уже навіть не в змозі плакати.

У голодної дівчинки більше не було сил стояти, тому вона поклала голову на плече матері, і її гіркі сльози капали на старий вицвілий светр. Подивіться, який душевний біль і безнадія в очах матері…

Це 28-річна Медея. В неї вже є двоє дітей, і Господь послав їй третього ангела з небес. Кожна дитина – це найбільший Божий дар. І зараз Медея перебуває на четвертому місяці вагітності.

Життя Ельзи – суцільне страждання. Вона народилася з важкою формою сколіозу. Її хребет настільки викривлений, що від постійного болю в жінки темніє в очах, перекриваються легені й неможливо вільно дихати.

Величезний горб заважає спати, дихати, ходити

Ельза (41 рік): «Я більше не можу терпіти цей біль. Вчора я не стулила очей! Чим я завинила перед Богом, що так страждаю від народження? За що мені ці муки?»

Незважаючи на хворий хребет, Ельза спить на старому дивані, що розвалюється. Всю ніч вона стогне від болю. Пігулки не допомагають, а на візит до лікаря грошей немає. Єдиний її дохід – це допомога по інвалідності й пенсія матері. Але цих грошей на лікування не вистачає.

Ельза: «Якщо я вчасно не прийму ліків, то можу померти. Я думаю, що після смерті мені не страшно буде навіть у пеклі, бо я вже живу там!»

У нещасної жінки водночас ще й діабет. Смужки для вимірювання рівня цукру в крові закінчилися, ліків немає, й купити їх немає можливості. Пару днів тому Ельза зомліла й довго не могла прийти до тями. Ви, напевно, розумієте, що це означає. Найстрашніше для неї – це впасти в кому й більше не прокинутися.

Кожен день для Асмік – це болючі процедури й ліки. Вона не знає, що таке просто прокинутися вранці й радіти новому дню без страждань. Дівчинці вісім років, але вона досі ходить у підгузках.

Марина, мати (32 роки): «Коли доньці було сім місяців, я помітила, що вона не може сидіти й тримати голову. Після обстежень лікарі мене шокували: малечі діагностували ураження головного мозку. Одна половина півкулі взагалі не працює, а інша, за словами лікарів, – лише на 20 відсотків. За що моєму янголятку така сумна доля?»

Дівчинка не може ходити, не може говорити. Асмік не може навіть їсти самостійно. Боже, Боже, як страждає це маленьке янголятко!

Марина: «Кожне годування закінчується плачем, тому що дитина не може їсти тверду їжу. А в мене немає блендера, щоб готувати їй супи й пюре».

По тілу Асмік наче постійно проходить струм високої напруги. Кожен її м’яз скований, вона не може розслабитися ні на секунду. Дівчинка страждає від нестерпного болю. Вона постійно кричить і плаче, й все село чує ці моторошні крики.

Боже, Боже, як протягом уже 12 років страждає мама Мераба… Цей її душевний біль я навіть не змогла відобразити словами. Але в них із сином існує одна мрія на двох. І лікарі з Туреччини обіцяють хоч трошки здійснити її – полегшити страждання матері та сина.

Мераб росте, як і всі діти. Але вже скоро мама не зможе виносити його на двір, щоб хлопець зміг хоча би побачити інших дітей, поспілкуватися з ними. Адже самостійно Мераб не може зробити жодного кроку.

Мераб (12 років): «У мене дуже сильно болять ноги, а таблетки не допомагають. У моїх батьків немає грошей, щоб відвезти мене до Туреччини на лікування. Інакше б я не просив матусю потурбувати інших людей. Допоможіть нам! Будь ласка, допоможіть! Я так мрію стати на ноги й хоча б тихенько ходити разом із друзями! Інакше мені доведеться лише дивитися, як грають інші діти, тільки з вікна. Я дуже хочу жити повноцінним життям!»

Коли мама була вагітна Мерабом, лікарі сказали, що в нього пошкоджено головний мозок і що він не виживе. Але незважаючи на всі жахливі прогнози, дитина вижила! І це справжнє чудо Господнє!

Коли мати втрачає свою дитину, її серце вмирає разом із нею! Життя закінчується, а на землі її утримують лише молитви до Всевишнього в надії, що колись Господь поверне їй улюблену дитину й дасть притиснути її до серця – і цього разу назавжди!

За багато тисячоліть людству так і не вдалося підібрати слово, яке б точно описувало душевний біль матері, у якої померла дитина.

Дуже добра й душевна 73-річна Мзія втратила спочатку сина, а згодом і двох онуків. Через постійні переживання та стрес до бідної бабусі тихо підкрався підступний рак кишківника. Горе ніколи не приходить одне…

Це 73-річна бабуся Мзія. У жінки діагностували пухлину прямої кишки. Ось такий вигляд вона має.

Літня бабуся страждає від жахливого болю. Щодня вона власними руками обробляє рану й витирає рідину, що з неї витікає, адже в неї немає навіть зайвого тетрі, щоб купити в аптеці спеціальні препарати для оброблення ран і наклейки. Жінка практично махнула рукою на те, що без чистих наклейок і ліків їй загрожує смерть від неминучих інфекції й сепсису.

Подивіться на цих бідолашних братів – скільки суму в їхніх добрих очах. Діти спочатку зніяковіли, побачивши незнайому тітоньку, кореспондента фонду. Але потім, мабуть, їхні маленькі серця відчули, що ця «тітонька» прийшла до них у дім з бажанням допомогти –розповісти їхню історію всій Грузії.

Так починається й закінчується кожний день у родині Мерабішвілі. На обід у них тільки хліб і чай, іноді сік. І це лише в тих випадках, коли у батька високий денний дохід – 15 ларі. Це близько п’яти доларів. Уявіть собі, друзі, бідного чоловіка, який тягає важкі мішки, щоб наприкінці дня заробити п’ять доларів і принести для своїх дітей хліб, пів кілограма макаронів та зрідка сік або дешеві цукерки, щоб порадувати їх.

Замість каші бідний батько дає своїй голодній дитині чай. Серце 41-річного молодого чоловіка при цьому страждає

Зазі (батькові) двічі робили операцію на нозі через згущення крові (тромб). Йому й зараз потрібні ліки та медична допомога, але героїчний тато не може дозволити собі витрачати гроші на власне здоров’я. Він відкладає останні копійки на памперси для дворічного Давида.

Цей янгол – 6-річна Ніта. Коли дівчинка народилася й вперше розплющила очі, краса її очей кольору морської хвилі зачарувала всіх. Її великі очі виблискували, як хвилі літнього моря на світанку. Але доля виявилася підступною до неї, і незабаром сім’я дізналася шокуючу новину…

У дитини діагностували вроджену атрофію зорового нерва. Зір лівого ока становить лише 0,02 %, а правого – 0,04 %. Боже мій, це навіть гірше, ніж жахливо. Через відсутність грошей бідна сім’я не змогла провести дівчинці належне лікування й зробити операцію. Якби ця ангельська дівчинка народилася в заможній родині, її, мабуть, одразу ж відправили до якоїсь закордонної клініки. Але, на жаль, Ніті не пощастило – її сім’я не може собі цього дозволити.

У цій родині немає навіть свого будинку – вона тимчасово мешкає в чужому. Але в одному Ніті пощастило: її батьки – порядні люди, які чесною працею заробляють на шматок хліба. І своїх дітей вони теж виховують порядними людьми. Хоча в наш час людська чесність, на жаль, зустрічається нечасто.

Погано те, що Ніта взагалі нічого не бачить при денному світлі. На сонці в неї постійно течуть сльози, й дитина навіть не може розплющити очі, не кажучи вже про те, щоб щось бачити. Це пекельні страждання!

Маленький Славик плаче від голоду. Дитина так надривається, що здається, ніби вона ось-ось задихнеться. У бідної матері немає грошей, щоб купити продукти. Це означає, що до отримання соціальної допомоги в будинку з їстівного буде лише черствий хліб.

Діана залишилася одна з трьома маленькими дітьми на руках після того, як її чоловік пішов із сім’ї. Він навіть не цікавиться, чи живі діти та як у них справи.

Саму Діану також залишила мати – ще немовлям у дитбудинку. Навіть ворогові не побажаєш такого! Дякувати добрій жінці, яка її удочерила. Але кілька років тому й вона померла. Тепер у Діани немає рідних на цьому білому світі.

У будинку відсутнє опалення, тому діти мерзнуть і постійно хворіють. Тільки нещодавно Васю виписали з лікарні, де він лежав із запаленням легень, й ось він знову застудився. Де нещасній матері взяти гроші на ліки, якщо вона ледве виживає зі своїми янголятами на соціальну допомогу?

Кожен день для Ліани – це боротьба за життя. Кожен рух дається їй через біль – фізичну та моральну, але вона не здається. Пекло почалося після того, як жінка власноруч намацала ущільнення в грудях у вигляді кульки. Результати обстеження шокували – лікарі виявили в неї рак четвертого ступеня

Ліана (59 років): «Я багато разів лежала в лікарні. Мені постійно робили крапельниці, уколи. Крім того, я перенесла сепсис – зараження крові, але дивом вижила! Щоправда в мене залишився несплачений борг за лікування в реанімації в одній із клінік – 700 ларі. Ради собі не дам, чим мені платити… Ще потрібно зробити контрольні обстеження, але в мене немає на це грошей. Я 30 років пропрацювала кінологом, та зараз сил на роботу не вистачає. Одна надія на ваш фонд і допомогу добрих людей».

Жінка перенесла десять сеансів променевої терапії. Однак пухлина виявилася настільки агресивною, що метастази поширилися в голову й кістки.

З кожним днем ​​стан Ліани погіршується. На рахунку – кожна хвилина. Жінка страждає від болю та слабкості.

Хвора практично не встає з ліжка. Через сильні запаморочення вона не може ходити без сторонньої допомоги. Майже три місяці Ліана не бачила сонячного світла.

Давид перебував в утробі матері всього п’ять місяців… Коли він народився, його вага становила лише 500 грамів. Лікарі не давали бідній жінці жодної надії, що дитина виживе.

Господь створив справжнє диво, зберігши життя хлопчику

Минали тижні, місяці, роки… Хлопчик ріс, а вираз його обличчя ставав дедалі більш доброчесним. Досить було один раз подивитись на нього, щоб одразу зрозуміти, що в його спасінні брала участь рука Господа й Діви Марії. Однак передчасне народження все ж таки далося взнаки – хлопчик не може ходити. Сухожилля на обох ногах настільки напружені, що він навіть не може зігнути коліна.

Бідолашна дитина шість років провела на підлозі – вона корчилась і страждала від нестерпного болю

Нещодавно Міністерство охорони здоров’я Аджарії повністю профінансувало дорогу операцію дитини. Декілька днів тому хлопчик повернувся на батьківщину, і тепер йому потрібна реабілітація.

Нанулі на власні очі спостерігала похорон свого 21-річного сина. З того часу життя бідної жінки перетворилося на справжнє пекло. На тлі нескінченних страждань і стресу в жінки стався інсульт, який виявився для неї фатальним. Бути прикутим до ліжка, не маючи можливості поворухнутися, – такого невимовного жаху ми не побажаємо навіть ворогові.

Ось так 9-річний Ніколоз своїми руками годує  прикуту до ліжка бабусю. Бідолашна дитина й сама голодна, але хлопчик не може дозволити собі з’їсти останній шматок хліба і віддає його бабусі.

Кілька років тому в бідної жінки стався інсульт – сильний крововилив у мозок. Її ліва сторона була повністю паралізована, їй було важко розмовляти. Здавалося, що ці нестерпні труднощі надали бабусі Нанулі сил, і через деякий час вона змогла підвестися з ліжка. Хоча самостійно пересуватися вона, як і раніше, не могла. Але в той момент, коли в бідолашної жінки з’явилась іскра надії, що згодом вона знову зможе ходити, підступне життя, злісно зареготавши, придумало новий злий «план», як зробити і без того нещасну жінку ще більш пригніченою.

Бідолашний чоловік Давид… Йому 46 років, але він як немовля – не говорить, не ходить, а тільки повзає по підлозі, тягнучи за собою неслухняні ноги. А ще Давид постійно кричить від сильного болю. У нього страшні напади епілепсії, які повторюються декілька разів на день, а також ушкодження головного мозку. Він навіть не впізнає батька й матір.

Чоловіка розбив інсульт. Він абсолютно безпорадний. Руками й ногами для нього стали батьки

Автанділ (69 років): «Поки ми з дружиною були молоді, то носили сина на руках. А тепер самі ледве ходимо, і нам не можна піднімати велику вагу. Якщо з нами щось станеться, хто про нього подбає?»

Убитому горем батькові Автанділу 69 років. Він нічого не бачить правим оком, оскільки пошкоджено його сітківку. А на лівому оці – катаракта. Зір старого з кожним днем ​стає дедалі гіршим. Але він не в змозі купити навіть краплі для очей.

Давиду теж постійно потрібні ліки. Без них він не виживе. Але у бідних батьків, які живуть на одну пенсію, немає грошей на життєво важливі таблетки.

Автанділ: «Нам потрібна будь-яка допомога. Ми будемо вдячні кожному, хто відгукнеться на нашу біду».

38-річний Ніко все своє життя працював не покладаючи рук. Зароблені чесною працею гроші майстер витрачав на утримання дітей та хворого літнього батька – інваліда 2-ї групи. Але одного фатального дня життя Ніко перевернулося з ніг на голову: бідоласі раптом стало важко рухатися, його дихання було утрудненим, а серце, здавалося, готове вистрибнути з грудей після двох кроків. Незнайомці кілька разів повертали Ніко, що втратив свідомість, до життя, рятуючи його від смерті.

Колись енергійний та працелюбний чоловік сьогодні не може навіть самостійно встати з дивана. Серце Ніко вдвічі більше, ніж має бути. Ви, напевно, знаєте, що це означає, дорогі наші читачі. Насправді, в бідного батька в тілі знаходиться «міна». Він навіть не може дихати – задихається від нестачі повітря. Та через бідність сім’я не може купити чи орендувати кисневий апарат.

Ніколоз (38 років): «Колись я працював майстром, а тепер взагалі нічого не можу робити. У зв’язку з гострою серцевою недостатністю мені потрібна трансплантація серця. А це потребує великих грошей. Тому мені нічого не залишається, як сподіватися на вас, добрі люди. Може, ви зможете допомогти мені хоча б із ліками?»

Такий красень, такий солодкий малюк! Господи, не дай йому померти! Маленький Деметре в ці хвилини бореться зі смертю. Він перебуває в реанімації турецької клініки, де підключений до апарату ШВЛ. Його єдиний шанс вижити зараз залежить від того, чи допоможуть йому добрі люди пройти рятівне лікування.

Нато, мати Деметре (31 рік): «Деметре виповнився рік і вісім місяців. Він увесь час спить, бо не має сил навіть на те, щоб плакати. Лікарі сказали, що в дитини ускладнення після планового щеплення. Це рідкісний випадок: на мільйон дітей така реакція буває лише в декількох. У Грузії не змогли поставити точний діагноз, тому ми не стали зволікати й відвезли сина до Туреччини. На даний момент ми вичерпали всі фінансові ресурси, які мали. Одна надія на добрих людей, які допоможуть нашому хлопчику».

Під час обстежень з’ясувалося, що в хлопчика пошкоджено головний мозок. А ще в нього відмовила одна легеня, тому довелося його терміново підключити до апарату ШВЛ.

Улюблену матір Саломе й Луки назавжди забрала підступна хвороба… Бідолашна жінка програла битву з раком. Після смерті матері блискучі очі брата й сестри згасли, усмішка зникла, а в серцях оселився безмірний смуток. Болять дитячі душі… Але людство поки не придумало ліків, щоб урятувати їх, і, можливо, ніщо й ніколи не врятує їх від цього болю.

Залишившись без матері, 11-річний Лука намагається допомагати сестрі вдома у хатніх справах. Він підмітає подвір’я в одному светрі в зимовий холод, тому що в нього немає теплого одягу. Тіло хлопчика тремтить від морозного повітря, але вогонь у його серці світиться яскраво. Лише осиротіла дитина може зрозуміти, наскільки нестерпним є біль від втрати матері.

Після смерті матері 13-річна Саломе тепер сама готує вечерю для свого брата. Їй було лише десять років, коли вона побачила неживе тіло матері. Навіть дорослій людині було б складно опинитись у такій ситуації. А уявіть, що відчувала маленька дівчинка, яка на власні очі спостерігала, як ховають її матусю… О Боже, Боже, як серце цього маленького янгола винесло весь цей жах?

Уявіть, коли сильного здорового чоловіка раптом залишають сили, й він починає худнути та слабшати на очах. Іраклія мучив страшний головний біль – аж до втрати свідомості. А після обстеження він почув жахливу новину: злоякісна пухлина головного мозку (медулобластома).

З голови Іраклія лікарі видалили величезну пухлину, яка висмоктувала з нього життя. Операція пройшла успішно. Після цього він витримав 28 курсів променевої терапії. Коли здавалося, що найстрашніше вже позаду, змученого хворобою хлопця чекав ще один удар – метастази пішли в кістки, повільно «з’їдаючи» організм зсередини… Що це означає? Невже хвороба повернулася, і треба все починати спочатку?

Іраклій (31 рік): «Я не можу ні сидіти, ні лежати. У мене болять ноги, поперек, хребет й плечі. Можна збожеволіти від цього болю! Ампули зі знеболюючим допомагають лише на пару годин, тому іноді за день доводиться робити шість уколів. Вночі я теж не сплю. Скільки часу ще я зможу так протриматися?»

Від постійної напруги в Іраклія піднімається тиск. Його стан з кожним днем стає ​​дедалі гіршим.