Доступна функція регулярних платежів
Ожиріння – це надмірне накопичення жиру в підшкірному шарі й внутрішніх органах. Такий діагноз ставиться, якщо маса тіла пацієнта перевищує норму на понад 20 %. Ожиріння відноситься до хвороб способу життя й в сучасному світі носить характер епідемії. Наразі від ожиріння тією чи іншою мірою страждає третина населення планети.
Причини ожиріння
Більшість випадків ожиріння (90 %) – це результат способу життя, порушень у режимі харчування й рухової активності, а саме:
Сюди також можна віднести сімейну схильність до ожиріння й психогенне переїдання.
Десять відсотків випадків розвитку ожиріння обумовлено порушеннями в роботі органів і систем, а саме:
Як класифікується ожиріння
Ступені ожиріння визначаються за індексом маси тіла (формула Кетле: вага, поділена на квадрат зросту в метрах):
Типи ожиріння визначаються залежно від локалізації відкладень:
До симптомів ожиріння належать:
Якщо ожиріння прогресує, то до основних симптомів доєднуються додаткові:
Згодом функціональні розлади перетворюються на органічні й системні захворювання.
До ускладнень ожиріння належать:
● дихальна та серцева недостатність;
● ішемічна хвороба серця;
● гіпертонія;
● жирова дистрофія печінки, яка зрештою може призвести до жовчнокам’яної хвороби й цирозу;
● захворювання підшлункової залози (як наслідок, панкреатит, діабет);
● ерозії стравоходу, гастрити, виразки шлунка й дванадцятипалої кишки;
● артрити й артрози.
Вченими вже встановлено зв’язок ожиріння й деяких онкологічних захворювань: раку товстого кишківника, підшлункової залози, простати, яєчників і молочних залоз.
Діагностика ожиріння
Після звернення людини з надмірною вагою до лікаря (ендокринолога або дієтолога) він:
– проводить розрахунок ІМТ (індекс Кетле) та ідеальної маси (за формулою Брока, за методом Devine або Robinson);
– оцінює жирові відкладення, виходячи із співвідношення обсягу талії до обсягу стегон: у нормі вони складають до 0,8 у жінок, до одиниці – у чоловіків;
– збирає анамнез життя пацієнта: наявність надлишкової маси тіла в найближчих родичів, особливості професії, способу життя й харчування;
– збирає анамнез хвороби: як давно спостерігається ожиріння, максимум і мінімум ваги після 20 років, що робилося самостійно;
– призначає в разі потреби лабораторні дослідження на наявність гормональних чи ферментних порушень;
– оцінює важкість ускладнень.
Лікування ожиріння
Схема лікування ожиріння багато в чому залежить від причини хвороби.
Так, аліментарне ожиріння лікує дієтолог. Він складає дієту, разом із фахівцем ЛФК підбирає оптимальний рівень фізичного навантаження з урахуванням проблемних зон, призначає препарати, які впливають на метаболізм, апетит, всмоктування жиру тощо.
До лікування психогенного ожиріння залучаються психологи й психотерапевти, які проводять спеціальні тренінги, призначають антидепресанти.
Симптоматичне ожиріння може коригуватися лише дієтою чи вправами. Єдиним методом його лікування є боротьба з основним захворюванням.
При ожирінні ІІІ–ІV ступеня застосовується баріатрична хірургія (резекція або бандаж шлунка).
Прогноз і профілактика ожиріння
Прогноз залежить від наявності ускладнень у вигляді системних й органічних захворювань. Загалом втрата кожних 10 % маси знижує ризик розвитку діабету й пов’язаних з ожирінням онкопатологій на 30 та 40 % відповідно. Зменшення ваги дозволяє знизити навантаження на серцево-судинну систему, розвантажити суглоби, запобігти розвитку серцевих ускладнень, гіпертонії, дегенеративних і запальних захворювань суглобів.
Для профілактики ожиріння достатньо співвідносити калорійність їжі з енерговитратами, дотримуватись режиму дня, забезпечувати інтенсивне фізичне навантаження не менше 2 годин на тиждень.