Ветеран абхазької війни розламав навпіл єдиний шматок сухого хліба. Роберт Джахія був поранений на війні в Абхазії, але смерті ніколи не боявся – він був готовий віддати життя за Батьківщину. Сьогодні цей забутий усіма герой живе в руїнах. Багато років тому бідолаху збила машина. Внаслідок ДТП його хребет був пошкоджений, і чоловікові зробили операцію. Роберт також переніс дві операції з видалення кили. Він взагалі не чує на ліве вухо і не бачить лівим оком через поранення на війні в Абхазії.

Так сталося, що ми з вами – найближчі люди для цієї самотньої подружньої пари. І крім нас із вами, Далі й Акакію більше ні на кого розраховувати. У тяжкохворого подружжя немає ані власного будинку, ані ліків та їжі. Вони продали все своє майно, щоб сплатити за лікування. І тепер їм доводиться вештатися дворами, щоб не платити за оренду житла. Далі (60 років): «Якби не сусіди, нас давно би не було – померли голодною смертю чи замерзли. Найдобріша жінка Тея ділиться з нами своїм шматком хліба й дровами. Але в неї своя сім’я, вона багатодітна мати. Ми їй дуже вдячні. Нехай Господь благословить цю добру людину! Своїх дітей у нас немає, тому про нас нікому подбати». Скільки болю й труднощів може витримати людина?

Сабі всього чотири роки. У нього ретинопатія – небезпечне захворювання сітківки, яке за лічені дні може призвести до втрати зору. Зараз хлопчик бачить людей і предмети тільки з дуже близької відстані, а решта довкола пливе, як у тумані. Зір стрімко погіршується, і це поки що не вдається зупинити. День, коли Саба з’явився на світ, мав стати найщасливішим у житті родини. Але замість привітань його мама почула в пологовому будинку крижані для її серця слова: «Ваш син не дихає». Реанімація, лікарі – важка боротьба за життя Саби почалася з перших секунд. Саба дивом вижив, але лікарі знайшли у нього вроджену ваду очей, внаслідок якої відбулося відшарування сітківки, й хлопчик осліп.

Що гірше: смертельний рак чи будинок, який повністю згорів? Велика сім’я з двома маленькими дітьми (одній – місяць, іншій – два роки) молить про допомогу! Допомогти їм нікому: 6000 ларі, які виділила місцева влада, – це глузування над величезним горем. Ми – їхня єдина надія!

Міріану було 35 років, коли одного фатального вечора його на тротуарі збила машина. Водій не впорався з керуванням – і пролилася кров молодої невинної людини. Міріан отримав травми, несумісні з життям. Травми голови були настільки важкими, що лікарі давали йому шанс на виживання менше одного відсотка. У хлопця були переломи кісток черепа, і ви, напевно, розумієте, що це означає. Міріан перебував у комі три місяці. Першу операцію йому зробили в Москві, але в результаті його стан погіршився. Після невдалої операції Міріана на реанімобілі доставили до Грузії. Бідолашному хлопцеві зробили чотири операції на головному мозку. І весь цей час він нічого не відчував, не сприймав і відрізнявся від мерця хіба що тим, що дихав. Але героїчна мати парубка не здалася. Бідолашна жінка змогла зробити для свого сина неможливе. І справді, після четвертої операції на головному мозку Міріан з Божою допомогою вийшов із критичного стану й у нього з’явилися реальні шанси на порятунок.

Це трирічне янголятко, побачивши кореспондента фонду, немов благаючи, приклало ручку до горла. Дитина своїм сумним поглядом та очима, повними сліз, просила врятувати її. Людському серцю важко винести таку зворушливу сцену. Трирічні брати-близнюки Леван і Давид – серед руїн будинку, що згорів. У родині Мчедлішвілі сталося справжнє лихо: будинок, у якому солодко спали шестеро дітлахів, раптово спалахнув. Крик шокованої та зневіреної матері сягав до небес: «Врятуй моїх дітей, Господи!» Ці маленькі янголята згоріли б у вогні, й від них не залишилося б навіть попелу, якби не чудо Господнє! Дивом врятовані від смерті трирічні близнюки Леван і Давид ось так міцно обіймають один одного. У бідних дітей нічого немає в цьому світі, крім стін, що залишилися після пожежі

Анна-Марія плаче від холоду. Уявляєте, що відчуває мати, дивлячись, як діти щодня мерзнуть та голодують? У їхньому напівзруйнованому будинку практично неможливо зігрітися: замість шибок на вікнах целофан. І це в той час, коли в Горійському муніципалітеті вже кілька днів мете хуртовина. Друзі, нагадуємо, що Фонд Черновецького продовжує збирати речі для нужденних. Ви можете поділитися своїм теплом та допомогою з тими, кому це реально необхідно. Хай віддячить вам благом Господь! Серед тих, хто чекає на вашу допомогу, наші нові підопічні: однорічна Анна-Марія, 7-річна Барбаре, 12-річний Гіо та 15-річна Маріам. Узимку в них немає теплих речей… Давайте подбаємо про цих чудових діток!

У восьмирічного Алекса порок серця від народження. Дитина потребує серйозного лікування, але бідна мати через злидні не може навіть відвезти його до лікаря, не може купити ліки. Дитині було всього два роки, коли батько пішов із сім’ї, й з того часу він жодного разу не цікавився життям і здоров’ям хлопчика. Ще гірше, що безсердечний батько відмовився платити аліменти. Це Андрія. У хлопчика діагностовано наріст на чверті мозку. Йому було лише рік і вісім місяців, коли лікарі повідомили його матері про цей жахливий діагноз. Та знову  таки через бідність матері не вдалося забезпечити дитині належного лікування. У нещасної жінки не було грошей навіть на покупку каші своїм дітям. Зараз Андрії 12 років, і стан його здоров’я стає дедалі гіршим.

Тільки-но побачивши на порозі кореспондента фонду, Хатія не змогла стримати емоцій і заплакала: «Я хочу встати з ліжка! Допоможи, допоможи мені! Я щодня буду на колінах за тебе молитися!» Щоб ви розуміли, друзі, дівчина вже рік прикута до ліжка й не може вийти з дому, бо старенькі батьки не мають сил піднімати доньку та пересаджувати її в інвалідний візок. При цьому витрати в сім’ї зросли в рази: щоденний догляд за хворою донькою – профілактика пролежнів, підгузки, пелюшки, мазі… Сім’я опинилася в ситуації, з якою впоратися без сторонньої допомоги не в змозі.

Габріель і Натія дуже мерзнуть від холоду. Побачивши ці сирі дрова, вони несуть їх додому, щоб затопити піч. Поки їхній батько був живий, він сам приносив дрова і топив ними вранці піч – перед тим як діти прокидалися, щоб збиратися до школи. Але після смерті улюбленого татка в сім’ї Гулішвілі все змінилося: приємне дитинство ніби зникло однієї миті, а маленькі янголятка втягнулися у важкий ритм дорослого життя. Люди добрі, ці благородні діти, напевно, будуть дотримуватись  свого слова, коли виростуть, і стануть поруч з нужденними людьми. Але поки що цим маленьким янголяткам самим потрібна ваша допомога. Діти-сироти живуть у зруйнованому будинку й мріють про газовий обігрівач. Вони сплять на зламаних ліжках і не можуть навіть перевернутися з боку на бік, бо воно може впасти. Їхнє взуття промокає, а замість смачної вечері вони п’ють тільки чай зі шматком сухого хліба. Діти навіть не можуть сховатися від холодного зимового вітру в кімнаті, бо розбиті шибки та старі дерев’яні двері, які навіть нормально не зачиняються, «запрошують» холодний вітер у кімнату. Здається, що весь світ змовився проти цих сиріт. Хто знає, можливо, їхній батько із засвітів бачить, у яких злиднях живуть його янголяточки. Та ми не маємо цього допустити! Єдина надія маленьких янголят, що залишилися без батька, – тільки ви, добрі люди!

Гіо вже три місяці лежить у комі. Єдина ознака життя, яку він подає, – відкриває та заплющує очі. Подумайте, наскільки це нестерпно: молодий 21-річний хлопець змушений проводити життя в лікарняному ліжку та дихати за допомогою апарату. Їжу та воду він отримує через зонд. Але найстрашніше – це судоми, від яких страждає Гіо. Вони настільки сильні, що викручують йому руки та ноги. Як він виносить такі страждання? Як примудряється вижити? Мама постійно поряд – 24 години на добу. Вона не випускає сина з обіймів, доки не пройде напад. Убита горем жінка міцно тримає його за руку і постійно з ним розмовляє, сподіваючись, що він почує її: «Гіо, синку, прокинься!» Молоде і щасливе життя Гіо обірвалося однієї миті: 15 вересня 2024 року він потрапив у жахливу аварію в Німеччині, куди приїхав на заробітки. Численні забиття тіла та органів виявилися не настільки страшними, як удар у ділянку грудної клітини, від якого в нього зупинилося серце. Ніхто не давав жодних шансів, жодних гарантій та хибних надій. Батькам сказали молитися й вірити у диво. І воно сталося – Гіо вижив. Німецькі лікарі змогли повернути хлопця з того світу: серце Гіо запрацювало, але отямитися він так і не зміг – впав у кому. Діагноз невтішний – інфаркт мозку. На щастя, у Гіо є шанс повернутися до життя, адже головну битву він уже виграв. Ми просимо вас зробити все можливе, щоб врятувати молодого хлопця, адже без вашої допомоги йому не впоратися!

Ламарі виповнилося 92 роки. Подивіться на ці опухлі, червоні від сліз очі. Нещасна літня жінка, прикута до ліжка, не може купити навіть очні краплі за 7 ларі, які їй необхідні, щоб не осліпнути. Ламара: Я весь час лежу голодна в будинку без опалення, дитинко. Вкрай виснажена. Поїсти один раз на день для мене – це вже щастя. Я не можу самостійно пересуватися. За мною доглядають син і невістка. Але через проблеми зі здоров’ям вони не працюють, і ми живемо на мою пенсію та соціальну допомогу. Мій син двічі переніс операцію на хребті, йому теж потрібна допомога. Тому в нас лише одна надія – на вас, добрі люди!

Гіо переніс клінічну смерть чотири рази поспіль! Тільки уявіть, що пережила його мати, дивлячись, як син помирає в неї на руках! Такого не побажаєш і ворогу! Від моторошного жаху в нещасної жінки розвинувся діабет. Гіо народився здоровим, але його доля зробила несподіваний поворот. У два роки хлопчику діагностували епілепсію, яку ніяк не вдається перемогти. Пізніше від лікарів пролунало ще декілька страшних діагнозів: ДЦП та аутизм. Стан хлопчика погіршується з кожним днем. Напади трапляються 10 разів на день, і їх неможливо зупинити жодними ліками. Щоб призначити нову схему лікування, дитину необхідно ретельно обстежити, але грошей на це немає. Сім’я живе на пенсію Гіо за інвалідністю та соціальну допомогу. Грошей не вистачає навіть на продукти, і тяжкохворий Гіо, його сестра та матуся змушені голодувати. Слава Богу, що приносять їжу із соціальної їдальні, інакше…

Коли Раулю було всього 20 днів від народження, через високу температуру в нього почалися сильні судоми. У селі, де жила його родина, не було лікаря, і поки дитину довезли до райцентру, то її паралізувало. В лікарні пролунав жахливий діагноз – ДЦП. Батьки були в шоці, адже вони ще не оговталися після попередньої моторошної трагедії: від дифтерії в них померла дівчинка-первісток, якій було лише один рік і вісім місяців. Можете уявити, як важко їм було прийняти хворобу сина? Ось уже 26 років Рауль живе з постійним болем. Ліва нога в нього так скручена, що її неможливо випрямити. Хребет Рауля викривлений настільки, що внутрішні органи деформовані. Йому боляче навіть дихати. Без знеболюючих і заспокійливих йому не обійтись. Хлопець з дитинства прикутий до інвалідного візка. Він замінив йому ноги, тому що пройти самостійно хоча б декілька кроків він не може.

Перед вами трирічний Георгій. Дитина голодна, а вдома з їжі лише один шматок хліба. Голодний хлопчик почав з апетитом їсти хліб, але раптом зупинився… Його великі блакитні очі спрямувалися на кореспондентку фонду, а потім він несміливо простягнув їй єдиний шматочок і сказав: «Тьотю, ти теж голодна? На, їж». Одяг цього доброго хлопчика настільки старий, що на звалищі можна знайти кращі речі. Хлопчик хворіє, у нього висока температура та грип, але одинока мати не може купити ліки через бідність. Дитина більше не може терпіти таку нужденність, хвороби й тому гірко плаче.Подивіться в ці очі хоча б на мить! Ви гадаєте, що це сцена з драматичного фільму? Ні. Жоден актор не зможе зіграти для ролі такий біль в очах, як у цього маленького янголятка. При цьому йому лише три роки.

Ніні було лише два рочки, коли її маму паралізувало. Після інсульту в Ольги відмовила вся права сторона. Вона не могла ходити, обслуговувати себе, а також перестала говорити. П’ятнадцятирічна дівчинка звалила всю турботу про матір на свої маленькі плечі. Дитина годує маму, купає її й носить у буквальному значенні слова на руках. Ніні – боєць! Вона не лише справляється з усіма обов’язками, а ще й примудряється вчитися в школі на відмінно та займатися танцями. Вона сильна і відповідальна. Такі дівчата не здаються, особливо коли справа стосується мами. Ніні доглядає паралізовану матір разом із бабусею. Щодня стежить за її станом, займається з нею на домашніх тренажерах, робить масажі. Але, на жаль, цього недостатньо. Ольга має цілком реальний шанс знову почати ходити. Можливо, з милицями, тростиною, але ходити. Найголовніше – продовжувати курси реабілітації під керівництвом досвідчених інструкторів. Але сума, необхідна для лікування, непідйомна для сім’ї. Давайте разом допоможемо Ользі здійснити її заповітну мрію – стати на ноги!

Мати трьох дітей живцем пожирає злоякісна пухлина, яка зі страшною швидкістю поширюється по всьому організму. Знаєте, що це означає? Підступний рак кісткової тканини захоплює в полон один за одним усі здорові органи: молочну та щитовидну залози, хребет. Друзі! Господь дає нам єдиний шанс урятувати життя людини, але діяти потрібно прямо зараз – молодій жінці потрібен курс дороговартісної хіміотерапії в Туреччині. Ціна однієї процедури – близько п’яти тисяч доларів. Щоби стати на ноги, Нателі потрібно сплатити і, головне, витримати три такі процедури. Рідні, звісно, ​​продають усе цінне, що вони мають, але цього недостатньо. Тому без вашої допомоги цій родині не впоратися!

Війна в Абхазії… У ній загинуло понад 10 000 мирних грузинів… Близько 10 000 осіб поранено та скалічено, а понад 300 000 людей, які проживають в Абхазії, були вигнані сепаратистами зі своїх будинків. Двадцятирічна Ліка витирала кров і перев’язувала рани солдатів, поранених під час Абхазької війни. Вона не залишала тіла загиблих солдатів на полі бою. Ціною власного життя ця маленька дівчина-герой виносила тіла воїнів, щоб у батьків була бодай могила сина. Тепер ця героїчна жінка – вдова, вона не має ані дома, ані їжі, ані грошей на ліки. Ліка живе в таких самих умовах, як бездомний собака. Ця страшна будівля – колишній тубдиспансер. Тут немає ні світла, ні опалення. Нормальні вікна відсутні, а стіни гнилі від вогкості. Саме в цьому страшному будинку живе героїня Ліка, яка врятувала життя багатьох солдатів на полі бою і воювала за єдність Батьківщини. І сьогодні в цій батьківщині для Ліки не знайшлося жодного нормального маленького помешкання. Жінка, яка залишилася просто неба, була змушена сама перейти в цю покинуту будівлю, яку, як і раніше, населяють палички туберкульозу, що вже сотні років відомі науці. У цих кімнатах колись мешкали хворі на туберкульоз  люди, які боролися зі смертю. І сьогодні ця жахлива будівля є єдиним місцем проживання цієї героїчної жінки. Боже, як це жахливо! Найстрашніше, що Ліка теж серйозно хвора. Бідолашна, вона перенесла операцію на серці, але її стан, як і раніше, важкий і потребує постійного лікування. Що робити бідній жінці, як купувати такі потрібні ліки, якщо вона не має грошей навіть на хліб?! Ще у Ліки великі проблеми з гінекології – кіста може перерости в пухлину, якщо її найближчим часом не видалити. 

Друзі, хлопчик змучений трирічною боротьбою з онкологією. Він мужньо витримав дев’ять курсів хімії, 31 променеву терапію та декілька надскладних операцій. Йому видалили праву нирку і зробили пересадку кісткового мозку. Здавалося, що все позаду, лихо минуло. Але рак повернувся – стався рецидив. Нейробластома розвивається дуже швидко, миттєво поширюючи метастази по всьому організму. Тому мама хлопчика вирішила не гаяти дорогоцінного часу і летіти на екстрене лікування до Туреччини. Останній шанс на порятунок Ніколоза – дорога хіміотерапія, один курс якої коштує 50 тисяч доларів. Таких курсів потрібно п’ять, а отже, необхідно зібрати 250 тисяч доларів. Це лікування – путівка у життя для хлопчика. Але сплатити її сім’ї не під силу. Якщо ми з вами не допоможемо хлопцеві пройти курс рятівної хіміотерапії, то тим самим  підпишемо йому вирок і приречемо на болісну смерть. Наша підтримка подарує дитині шанс вийти переможцем із цієї жорстокої битви. Зупинятися не можна! У сім’ї Ніколоза залишилася надія лише на Бога та милосердя небайдужих людей!

Ці нещасні дітки щодня дякують Богові за те, що їм вдалося врятуватися від рідної матері, яка била їх і морила голодом. Який жах! Маріам, Ніколоз і Тенґо жили в обстановці умовах антисанітарії та повного безладдя, вони були позбавлені практично всього. Батько тим часом сидів у в’язниці за звинуваченням горе-матері нібито в домашньому насильстві йі нічого не знав про те, що відбувається. Ви жахнетеся від того, що розповіли діти кореспондентові фонду. Маріам (11 років): «Як можна називати цю жінку мамою? Я не вважаю її своєю мамою! Вона дуже погано зі мною поводилася – била мене та молодших братів. Вона зовсім не готувала нам їжу, щодня ми харчувалися лише хлібом і чаєм. Ми ходили голодні! Продукти в холодильнику були, але їх не можна було чіпати. Вночі вона залишала нас самих, а сама йшла до сусідів. І що вона там робила, я не знаю».

Це 10-річна Елене. У неї від народження кила хребта. Серце цієї маленької дівчинки вже витримало дев’ять наркозів. Коли робили першу операцію, їй було лише чотири місяці. Другу операцію зробили в чотири роки, а третю – лише рік тому, у 9-річному віці. Елене з надією йшла на останню операцію, але вона виявилася для неї фатальною. Так, саме третя операція стала нещасливою для маленької Елене. Внаслідок дій лікарів у дівчинки розвинувся параліч ніг, і вона втратила будь-яку чутливість. До того ж її ноги настільки викривлені, що бідолашна дитина не може зігнути коліна і вже ледве ходить.

У свої 12 років Ніколоз безтурботно ганяв м’яча з іншими хлопчиками, займався футболом та активно тренувався. Ніщо не віщувало лиха, поки перед черговими змаганнями на плановому огляді лікарі не виявили у хлопчика вроджене захворювання нирок – гідронефроз. Вони встановили, що ліва нирка повністю зруйнована, і вихід лише один – операція з її видалення.

Це трирічний Саба. Уважно подивіться на футболку дитини. Навіть на звалищі ви знайдете одяг в кращому стані, ніж цей. Але найстрашніше, що Саба має високу температуру. На жаль, одинока мати не може купити ліки в аптеці через бідність. Подивіться, хлопчик п’є гарячу воду без цукру та варення. На жаль, вам не здалося: у чашці лише гаряча вода. В іншій руці цей ангел тримає сухий шматок хліба. У будинку немає навіть шматка сиру. У сім’ї Хубашвілі п’ятеро малолітніх дітей. На обличчях дітей ви майже ніколи не побачите посмішки. Боже, Боже! Це так жахливо! Добрі люди! Ці маленькі янголятка залишилися лише під опікою долі. Найстрашніше, що вони з кожним днем ​​зневірюються. Ми не маємо цього допустити! Добрі люди, давайте не кидатимемо дітей, і так покинутих своїм батьком. Попереду довга зима із похмурими днями. Але доброта, турбота і любов здатні скрасити навіть безрадійсний день для цих малюків.

Погляньте на цю дівчинку-янголятко, якими гіркими сльозами вона плаче. Ви гадаєте, вона впустила іграшку чи хоче цукерок, тому й плаче? Хотілося би, аби це так і було. Дівчинка плаче, тому що в пляшечці закінчилося молоко, але вона все ще голодна. Так, вона все ще голодна, але… Боже, як важко писати ці слова. Загалом, слова й не потрібні, тому що ці кадри більш промовисті за будь-які слова. Це велика родина Манукянів. Семеро маленьких діточок… Семеро маленьких янголяток, яких прислав на землю Господь. Очі сімох сумних дітей… Чому? Чому? Земле, як ти можеш терпіти стільки несправедливості?! У деяких людей всього настільки багато, що вони втратили навіть відчуття радості. А деякі люди лише мріють про тепле ліжко. Люди добрі, головна мрія цих дітей – перекрити теплицю. Якщо у цих працьовитих дітей буде теплиця, то вони не лише вирощуватимуть продукти для родини, але й зможуть дещо продати. У родини Манукянів будуть засоби до існування, і, можливо, одного разу хтось з цих дітлахів, ставши підприємцем, сам допомагатиме нужденним дітям. Але для цього ми повинні простягнути родині Манукянів руку допомоги. Ці діти-янголятка ніколи не забудуть доброту. А через багато років ми десь угорі, в іншому світі, постанемо перед Господом, і Бог-Отець відкриє нам двері Царства, де ми назавжди будемо під заступництвом Господа.

Це 11-річна Ангеліна – ніжна й красива, немов янгол. Проте досить бодай раз глянути в очі цій дитині, й ви відразу зрозумієте, як вона страждає. Дівчинці зробили дві операції. Пряма кишка в неї частково ампутована. Однак точний діагноз поки що не поставлений. Дитина все ще потребує операції з видалення жахливого наросту, який ви бачите в неї на животі. Один нарост їй вже видалили. Люди добрі, якщо ми об’єднаємося, то ці маленькі янголятка більше не сидітимуть у холодній і темній кімнаті під час зимових морозів. Так, скоро настане зима, й сонячні промені вже не зігріватимуть бідних сестер. Добрі люди, давайте не залишимо в такій біді хвору Ангеліну та її сестричок. 

Друзі, Мурману потрібна тривала реабілітація. Але родина, яка залишилася без єдиного годувальника, не має на це грошей. Діти живуть на соціальну допомогу та пенсію по інвалідності. А цього ледве вистачає на ліки та памперси для тяжкохворого батька. Уявіть, дружина не має грошей навіть на таксі, щоб возити чоловіка на заняття до реабілітолога. Це тільки здається, що людині, яка не виходить з дому, потрібно не так вже й багато. Насправді все навпаки. Щомісяця Мурману потрібні ліки, засоби догляду за лежачими хворими, а також протипролежневий матрац. Дружина цілодобово знаходиться поряд і не може працювати, тому не спроможна сплатити всі потреби. Ваша підтримка є дуже важливою! Ваші молитви дуже важливі! Ми просимо побажати Мурману сил, а його дружині – терпіння та любові, тому що любов здатна творити дива. Хай благословить вас Господь! 

Це 7-річна Аліна. Подивіться на ці фото, і ви одразу зрозумієте, що маленьке янголятко з останніх сил бореться зі смертю. Дівчинка не здається, але її маленьке серце більше не витримує. Вона більше не може терпіти такий біль. Хто знає, можливо, дитина перестане чинити опір хворобі й смерть забере її назавжди… Ні! Ні! Ми не маємо цього допустити! Ми не повинні залишати маленьку дівчинку одну він-на-віч зі смертю, інакше ми ніколи собі цього не пробачимо. Добре серце Аліни пробачить нас, але наша совість ніколи, ніколи не пробачить нас.

Дорогі благодійники, переданий вами одяг зігріє цього ангелочка холодною зимою, нехай благословить вас Господь! У Ліки тепер багато гарних суконь, а ще вона підібрала до них тепле взуття. На жаль, проблеми цієї та інших сімей цим не обмежуються, тому час від часу продивляйтесь історії нужденних та нещасних людей у ​​нас на сайті, спілкуйтеся з ними. Щоразу, телефонуючи людині, яка потребує допомоги та підтримки, на іншому кінці дроту ви обов’язково відчуєте молитву за вас і Боже благословення! Обов’язково! Допомагайте таким людям та сім’ям і надалі! У цьому – найкраще служіння Господу!

Біда, біда, друзі! У восьмирічного Заурі епілепсія. І ви уявіть, дитина не приймала ліків ось уже три місяці! Бо у бідних батьків немає грошей ні на таблетки, ні на продукти. Живуть зараз у постійному страху, не знаючи, в який момент у Заурі почнуться судоми і він впаде мертво. Прошу і від себе особисто, і від фонду: давайте подаруємо цій родині тепло своїх сердець і покажемо, як у Грузії вміють підтримувати одне одного зовсім незнайомі люди! У цьому і є сила великодушності – допомагати тому, з ким ти не знайомий, не очікуючи у відповідь подяки!

У нашій улюбленій Грузії дуже багато її мешканців перебувають не просто за межею бідності – вони у величезній скруті! І що найстрашніше, цим людям немає на кого розраховувати, крім як на нас із вами! Якщо ми не допоможемо нужденним, дехто з них на все життя може стати невиліковними каліками, інші – померти, а треті – загинути від неймовірних страждань! Діти-школярі з таких родин не матимуть змоги ходити до школи, бо їм немає в чому і немає з чим. У них відсутні елементарні гаджети! Вони, як у дикій пустелі, – віч-на-віч зі своїм горем і стражданнями! Соціальна допомога в Грузії менша, ніж у багатьох країнах Африки! Країна порожніє: немає роботи, немає майбутнього… Без нас, друзі! Тому ми просто зобов’язані дати цим людям шанс на життя та подарувати їм гордість за країну, за її добрих людей, які протягом усієї тисячолітньої історії допомагали всім, хто до нас приїжджав!