Друзі, ваші добрі серця та небайдужість допомогли вже сотням людей зберегти їхні дорогоцінні життя. Зараз на таку допомогу чекає паралімпійський чемпіон Грузії з армрестлінгу Валерій Габелія. Вже розпочався відлік днів і годин, які відокремлюють його від неминучої смерті, якщо раптом допомога не надійде вчасно. У Валерія рак четвертого ступеня – лімфома Ходжкіна. Він витримав 25 курсів хіміотерапії, але після операції його стан різко погіршився. Лише за місяць ця тяжка хвороба зробила Валерія немічною людиною. Зараз у свої 45 років він важить усього 43 кілограми. Рак змінив його до невпізнання.

У Римми – гідроцефалія. Вона перенесла чотири складні операції на головному мозку в Грузії, а п’яту їй зробили в Туреччині. У голову жінки вставили шунт – спеціальний пристрій, за допомогою якого вдається регулювати рідину, що постійно накопичується. Змучена хвилюваннями 26-річна Маріам звернулася по допомогу до нашого фонду. Ситуація жахлива: зараз вони з матір’ю перебувають в одній з лікарень Туреччини, але їм нічим сплачувати рахунки. До них у палату по кілька разів на день заходять адміністратори з вимогами: «Сплатіть, сплатіть, сплатіть». Один день перебування в клініці коштує приблизно 1000 ларі. Де взяти такі гроші бідолашній сироті? Рік тому вона поховала батька, який загинув у автокатастрофі.

Маленький Ніколоз гірко плаче, бо його тяжкохворого батька забрали з лікарні додому, тому що родина більше не має можливості платити за лікування. Боже, це справжня трагедія! У 49-річного Гурама, батька двох дітей, діагностували цироз печінки. Його шлунок повністю заповнений водою, й бідолаха не може навіть поворухнутися в ліжку, не кажучи вже про те, щоб підвестися й ходити. Чоловіка виписали з клініки лише тому, що він не в змозі більше платити. Від такої безвихідної ситуації у Гурама навертаються сльози, але він намагається не показувати їх своїм дітям. Десятирічний Ніколоз і тринадцятирічний Андрія стоять біля ліжка батька та обіймають його своїми маленькими ручками. Бідолашні діти не знають, як полегшити пекельні муки свого тата. Подивіться, як плаче цей бідолашний чоловік. У Гурама більше немає сил виносити біль, цю страшну хворобу, а найголовніше – несправедливість життя. Бідний батько просто більше не може терпіти… Хворому чоловікові терміново потрібна пересадка печінки, інакше діти, ці маленькі янголята, залишаться сиротами.

Боже, Боже, як протягом уже 12 років страждає мама Мераба… Цей її душевний біль я навіть не змогла відобразити словами. Але в них із сином існує одна мрія на двох. І лікарі з Туреччини обіцяють хоч трошки здійснити її – полегшити страждання матері та сина.

Мераб росте, як і всі діти. Але вже скоро мама не зможе виносити його на двір, щоб хлопець зміг хоча би побачити інших дітей, поспілкуватися з ними. Адже самостійно Мераб не може зробити жодного кроку.

Мераб (12 років): «У мене дуже сильно болять ноги, а таблетки не допомагають. У моїх батьків немає грошей, щоб відвезти мене до Туреччини на лікування. Інакше б я не просив матусю потурбувати інших людей. Допоможіть нам! Будь ласка, допоможіть! Я так мрію стати на ноги й хоча б тихенько ходити разом із друзями! Інакше мені доведеться лише дивитися, як грають інші діти, тільки з вікна. Я дуже хочу жити повноцінним життям!»

Коли мама була вагітна Мерабом, лікарі сказали, що в нього пошкоджено головний мозок і що він не виживе. Але незважаючи на всі жахливі прогнози, дитина вижила! І це справжнє чудо Господнє!

Коли мати втрачає свою дитину, її серце вмирає разом із нею! Життя закінчується, а на землі її утримують лише молитви до Всевишнього в надії, що колись Господь поверне їй улюблену дитину й дасть притиснути її до серця – і цього разу назавжди!

За багато тисячоліть людству так і не вдалося підібрати слово, яке б точно описувало душевний біль матері, у якої померла дитина.

Дуже добра й душевна 73-річна Мзія втратила спочатку сина, а згодом і двох онуків. Через постійні переживання та стрес до бідної бабусі тихо підкрався підступний рак кишківника. Горе ніколи не приходить одне…

Це 73-річна бабуся Мзія. У жінки діагностували пухлину прямої кишки. Ось такий вигляд вона має.

Літня бабуся страждає від жахливого болю. Щодня вона власними руками обробляє рану й витирає рідину, що з неї витікає, адже в неї немає навіть зайвого тетрі, щоб купити в аптеці спеціальні препарати для оброблення ран і наклейки. Жінка практично махнула рукою на те, що без чистих наклейок і ліків їй загрожує смерть від неминучих інфекції й сепсису.

Подивіться на цих бідолашних братів – скільки суму в їхніх добрих очах. Діти спочатку зніяковіли, побачивши незнайому тітоньку, кореспондента фонду. Але потім, мабуть, їхні маленькі серця відчули, що ця «тітонька» прийшла до них у дім з бажанням допомогти –розповісти їхню історію всій Грузії.

Так починається й закінчується кожний день у родині Мерабішвілі. На обід у них тільки хліб і чай, іноді сік. І це лише в тих випадках, коли у батька високий денний дохід – 15 ларі. Це близько п’яти доларів. Уявіть собі, друзі, бідного чоловіка, який тягає важкі мішки, щоб наприкінці дня заробити п’ять доларів і принести для своїх дітей хліб, пів кілограма макаронів та зрідка сік або дешеві цукерки, щоб порадувати їх.

Замість каші бідний батько дає своїй голодній дитині чай. Серце 41-річного молодого чоловіка при цьому страждає

Зазі (батькові) двічі робили операцію на нозі через згущення крові (тромб). Йому й зараз потрібні ліки та медична допомога, але героїчний тато не може дозволити собі витрачати гроші на власне здоров’я. Він відкладає останні копійки на памперси для дворічного Давида.

Цей янгол – 6-річна Ніта. Коли дівчинка народилася й вперше розплющила очі, краса її очей кольору морської хвилі зачарувала всіх. Її великі очі виблискували, як хвилі літнього моря на світанку. Але доля виявилася підступною до неї, і незабаром сім’я дізналася шокуючу новину…

У дитини діагностували вроджену атрофію зорового нерва. Зір лівого ока становить лише 0,02 %, а правого – 0,04 %. Боже мій, це навіть гірше, ніж жахливо. Через відсутність грошей бідна сім’я не змогла провести дівчинці належне лікування й зробити операцію. Якби ця ангельська дівчинка народилася в заможній родині, її, мабуть, одразу ж відправили до якоїсь закордонної клініки. Але, на жаль, Ніті не пощастило – її сім’я не може собі цього дозволити.

У цій родині немає навіть свого будинку – вона тимчасово мешкає в чужому. Але в одному Ніті пощастило: її батьки – порядні люди, які чесною працею заробляють на шматок хліба. І своїх дітей вони теж виховують порядними людьми. Хоча в наш час людська чесність, на жаль, зустрічається нечасто.

Погано те, що Ніта взагалі нічого не бачить при денному світлі. На сонці в неї постійно течуть сльози, й дитина навіть не може розплющити очі, не кажучи вже про те, щоб щось бачити. Це пекельні страждання!

Кожен день для Ліани – це боротьба за життя. Кожен рух дається їй через біль – фізичну та моральну, але вона не здається. Пекло почалося після того, як жінка власноруч намацала ущільнення в грудях у вигляді кульки. Результати обстеження шокували – лікарі виявили в неї рак четвертого ступеня

Ліана (59 років): «Я багато разів лежала в лікарні. Мені постійно робили крапельниці, уколи. Крім того, я перенесла сепсис – зараження крові, але дивом вижила! Щоправда в мене залишився несплачений борг за лікування в реанімації в одній із клінік – 700 ларі. Ради собі не дам, чим мені платити… Ще потрібно зробити контрольні обстеження, але в мене немає на це грошей. Я 30 років пропрацювала кінологом, та зараз сил на роботу не вистачає. Одна надія на ваш фонд і допомогу добрих людей».

Жінка перенесла десять сеансів променевої терапії. Однак пухлина виявилася настільки агресивною, що метастази поширилися в голову й кістки.

З кожним днем ​​стан Ліани погіршується. На рахунку – кожна хвилина. Жінка страждає від болю та слабкості.

Хвора практично не встає з ліжка. Через сильні запаморочення вона не може ходити без сторонньої допомоги. Майже три місяці Ліана не бачила сонячного світла.

Давид перебував в утробі матері всього п’ять місяців… Коли він народився, його вага становила лише 500 грамів. Лікарі не давали бідній жінці жодної надії, що дитина виживе.

Господь створив справжнє диво, зберігши життя хлопчику

Минали тижні, місяці, роки… Хлопчик ріс, а вираз його обличчя ставав дедалі більш доброчесним. Досить було один раз подивитись на нього, щоб одразу зрозуміти, що в його спасінні брала участь рука Господа й Діви Марії. Однак передчасне народження все ж таки далося взнаки – хлопчик не може ходити. Сухожилля на обох ногах настільки напружені, що він навіть не може зігнути коліна.

Бідолашна дитина шість років провела на підлозі – вона корчилась і страждала від нестерпного болю

Нещодавно Міністерство охорони здоров’я Аджарії повністю профінансувало дорогу операцію дитини. Декілька днів тому хлопчик повернувся на батьківщину, і тепер йому потрібна реабілітація.

Нанулі на власні очі спостерігала похорон свого 21-річного сина. З того часу життя бідної жінки перетворилося на справжнє пекло. На тлі нескінченних страждань і стресу в жінки стався інсульт, який виявився для неї фатальним. Бути прикутим до ліжка, не маючи можливості поворухнутися, – такого невимовного жаху ми не побажаємо навіть ворогові.

Ось так 9-річний Ніколоз своїми руками годує  прикуту до ліжка бабусю. Бідолашна дитина й сама голодна, але хлопчик не може дозволити собі з’їсти останній шматок хліба і віддає його бабусі.

Кілька років тому в бідної жінки стався інсульт – сильний крововилив у мозок. Її ліва сторона була повністю паралізована, їй було важко розмовляти. Здавалося, що ці нестерпні труднощі надали бабусі Нанулі сил, і через деякий час вона змогла підвестися з ліжка. Хоча самостійно пересуватися вона, як і раніше, не могла. Але в той момент, коли в бідолашної жінки з’явилась іскра надії, що згодом вона знову зможе ходити, підступне життя, злісно зареготавши, придумало новий злий «план», як зробити і без того нещасну жінку ще більш пригніченою.

Бідолашний чоловік Давид… Йому 46 років, але він як немовля – не говорить, не ходить, а тільки повзає по підлозі, тягнучи за собою неслухняні ноги. А ще Давид постійно кричить від сильного болю. У нього страшні напади епілепсії, які повторюються декілька разів на день, а також ушкодження головного мозку. Він навіть не впізнає батька й матір.

Чоловіка розбив інсульт. Він абсолютно безпорадний. Руками й ногами для нього стали батьки

Автанділ (69 років): «Поки ми з дружиною були молоді, то носили сина на руках. А тепер самі ледве ходимо, і нам не можна піднімати велику вагу. Якщо з нами щось станеться, хто про нього подбає?»

Убитому горем батькові Автанділу 69 років. Він нічого не бачить правим оком, оскільки пошкоджено його сітківку. А на лівому оці – катаракта. Зір старого з кожним днем ​стає дедалі гіршим. Але він не в змозі купити навіть краплі для очей.

Давиду теж постійно потрібні ліки. Без них він не виживе. Але у бідних батьків, які живуть на одну пенсію, немає грошей на життєво важливі таблетки.

Автанділ: «Нам потрібна будь-яка допомога. Ми будемо вдячні кожному, хто відгукнеться на нашу біду».

38-річний Ніко все своє життя працював не покладаючи рук. Зароблені чесною працею гроші майстер витрачав на утримання дітей та хворого літнього батька – інваліда 2-ї групи. Але одного фатального дня життя Ніко перевернулося з ніг на голову: бідоласі раптом стало важко рухатися, його дихання було утрудненим, а серце, здавалося, готове вистрибнути з грудей після двох кроків. Незнайомці кілька разів повертали Ніко, що втратив свідомість, до життя, рятуючи його від смерті.

Колись енергійний та працелюбний чоловік сьогодні не може навіть самостійно встати з дивана. Серце Ніко вдвічі більше, ніж має бути. Ви, напевно, знаєте, що це означає, дорогі наші читачі. Насправді, в бідного батька в тілі знаходиться «міна». Він навіть не може дихати – задихається від нестачі повітря. Та через бідність сім’я не може купити чи орендувати кисневий апарат.

Ніколоз (38 років): «Колись я працював майстром, а тепер взагалі нічого не можу робити. У зв’язку з гострою серцевою недостатністю мені потрібна трансплантація серця. А це потребує великих грошей. Тому мені нічого не залишається, як сподіватися на вас, добрі люди. Може, ви зможете допомогти мені хоча б із ліками?»

Такий красень, такий солодкий малюк! Господи, не дай йому померти! Маленький Деметре в ці хвилини бореться зі смертю. Він перебуває в реанімації турецької клініки, де підключений до апарату ШВЛ. Його єдиний шанс вижити зараз залежить від того, чи допоможуть йому добрі люди пройти рятівне лікування.

Нато, мати Деметре (31 рік): «Деметре виповнився рік і вісім місяців. Він увесь час спить, бо не має сил навіть на те, щоб плакати. Лікарі сказали, що в дитини ускладнення після планового щеплення. Це рідкісний випадок: на мільйон дітей така реакція буває лише в декількох. У Грузії не змогли поставити точний діагноз, тому ми не стали зволікати й відвезли сина до Туреччини. На даний момент ми вичерпали всі фінансові ресурси, які мали. Одна надія на добрих людей, які допоможуть нашому хлопчику».

Під час обстежень з’ясувалося, що в хлопчика пошкоджено головний мозок. А ще в нього відмовила одна легеня, тому довелося його терміново підключити до апарату ШВЛ.

Улюблену матір Саломе й Луки назавжди забрала підступна хвороба… Бідолашна жінка програла битву з раком. Після смерті матері блискучі очі брата й сестри згасли, усмішка зникла, а в серцях оселився безмірний смуток. Болять дитячі душі… Але людство поки не придумало ліків, щоб урятувати їх, і, можливо, ніщо й ніколи не врятує їх від цього болю.

Залишившись без матері, 11-річний Лука намагається допомагати сестрі вдома у хатніх справах. Він підмітає подвір’я в одному светрі в зимовий холод, тому що в нього немає теплого одягу. Тіло хлопчика тремтить від морозного повітря, але вогонь у його серці світиться яскраво. Лише осиротіла дитина може зрозуміти, наскільки нестерпним є біль від втрати матері.

Після смерті матері 13-річна Саломе тепер сама готує вечерю для свого брата. Їй було лише десять років, коли вона побачила неживе тіло матері. Навіть дорослій людині було б складно опинитись у такій ситуації. А уявіть, що відчувала маленька дівчинка, яка на власні очі спостерігала, як ховають її матусю… О Боже, Боже, як серце цього маленького янгола винесло весь цей жах?

Уявіть, коли сильного здорового чоловіка раптом залишають сили, й він починає худнути та слабшати на очах. Іраклія мучив страшний головний біль – аж до втрати свідомості. А після обстеження він почув жахливу новину: злоякісна пухлина головного мозку (медулобластома).

З голови Іраклія лікарі видалили величезну пухлину, яка висмоктувала з нього життя. Операція пройшла успішно. Після цього він витримав 28 курсів променевої терапії. Коли здавалося, що найстрашніше вже позаду, змученого хворобою хлопця чекав ще один удар – метастази пішли в кістки, повільно «з’їдаючи» організм зсередини… Що це означає? Невже хвороба повернулася, і треба все починати спочатку?

Іраклій (31 рік): «Я не можу ні сидіти, ні лежати. У мене болять ноги, поперек, хребет й плечі. Можна збожеволіти від цього болю! Ампули зі знеболюючим допомагають лише на пару годин, тому іноді за день доводиться робити шість уколів. Вночі я теж не сплю. Скільки часу ще я зможу так протриматися?»

Від постійної напруги в Іраклія піднімається тиск. Його стан з кожним днем стає ​​дедалі гіршим.

«Як довго діти можуть прожити на хлібі й воді?» – з жахом запитує мати дворічного Іллі й п’ятирічного Гіо. Друзі, наші бенефіціари із села Баїсубані Лаґодехського муніципалітету живуть у злиднях. Родина ледве виживає. Аза сама виховує двох маленьких синів. Від батька діти не одержують ані матеріальної допомоги, ані душевного тепла. Соціальної допомоги сім’ї не вистачає навіть на їжу, тому доводиться брати продукти в магазині в борг. На сьогодні він уже становить 800 ларі, а повертати нічим.

Аза, мати (29 років): «У Гіо – кила. У дитини постійні сильні болі внизу животика, він плаче, а я не можу його заспокоїти. Найжахливіше те, що в мене немає грошей, щоб відвезти сина до лікаря й купити йому ліки. Я не знаю, що мені робити».

Аза: «Гіо – мій головний помічник. Страшно навіть подумати, що з ним може щось трапитися. Будь ласка, допоможіть йому пройти обстеження».

Тільки уявіть увесь жах, який дитина й мати зараз переживають. Але завдяки вашій підтримці все може швидко налагодитися. Тож не відкладайте добро на потім, допоможіть Гіо зараз!

Це чотирирічний Дуда. Він живе разом із цими птахами в безлюдній місцевості неподалік села Ванта, де в полі розташована ферма, оточена лісом. Так, ви все вірно зрозуміли: дитина живе на території, яка практично відрізана від зовнішнього світу, а замість людей там мешкають лише сільськогосподарські птахи. Але ще страшнішим є те, що життя бідного хлопчика перебуває в небезпеці, адже з лісу можуть з’явитися дикі звірі. Інше вам, напевно, пояснювати не треба…У цьому безлюдному й моторошному місці хлопчик живе зі своєю матір’ю – інвалідом 2-ї групи. 39-річна Ніно – мати-одиначка. Їй було 16 років, коли вона потрапила в страшну аварію, і з того часу залишається інвалідом. Жінка не може пересуватися без тростини. Її ноги деформовані, і їй важко зробити крок навіть із палкою. Незважаючи на такі серйозні проблеми зі здоров’ям, вона сама піклується про свою дитину.

Вагітність у матері близнюків тривала важко, оскільки в неї діагностували гідронефроз (захворювання нирок). Молода жінка була на сьомому місяці, коли їй зробили складну операцію й встановили стент у нирку. Нужденна жінка з міста Ахалцихе, насилу зібравши гроші, приїхала до однієї з клінік Тбілісі. Лікарі відразу попередили, що через стент у нирці пологи повинні проводитися тільки шляхом кесаревого розтину, а не природним шляхом, оскільки це може бути небезпечним для життя дітей.

На жаль, бідна мати не змогла перебувати в клініці під наглядом лікарів навіть нетривалий період, що залишався до пологів. І знаєте чому? Через прокляту бідність. Жінка була змушена повернутися до Ахалцихе. І ось тут і почалося пекло як для матері, так і для її бідолашних близнюків.

Лікар однієї з клінік цього міста вирішив, що жінка зі стентом у нирці може природним шляхом народити двох дітей. Решту того, що сталося, ви, напевно, розумієте… Так, через складні пологи в малюків розвинулась асфіксія і був пошкоджений мозок. Безвідповідальний лікар спокійно спав тієї ночі вдома, а наступного дня лише дорікнув нещасній матері: «Чому ти плачеш? Твої близнюки народилися хворими… Навіщо тобі такі діти?» Так, саме ці слова наважився сказати нещасній матері лікар, який має нести відповідальність за народження, здоров’я та життя дітей.

Щодня у Христине та її маленької доньки Ліле триває  боротьба за виживання. І сьогодні їм особливо потрібна ваша підтримка! У жінки рак – токсичний зоб трансформувався у злоякісну пухлину. Але на обстеження й лікування в родини немає грошей, навіть жодного тетрі.

Будь-яка боротьба з онкологією – це щира історія про силу духу й бажання жити, про величезну внутрішню віру – віру в те, що добрі люди не залишать помирати.

Христине (39 років): «У мене жахливий біль, який неможливо терпіти. Часто бувають такі моменти, коли я думаю про самогубство – настільки мені важко. Але потім згадую, що я мати і повинна жити заради своєї дитини. У Ліле нікого, крім мене, немає! Хто подбає про мою доньку, якщо мене не стане?

Певний час ми жили в Німеччині в статусі біженців. Після того як нас депортували, ми залишилися ні з чим – ані житла, ані грошей, ані документів. Свідоцтво про народження доньки загубилося в аеропорту. Після повернення до Грузії нам з дитиною довелося декілька днів жити на вулиці… У нас не було грошей на готель, і ми спали прямо біля цілодобових банкоматів. Це було найважче випробування».

Софіко після розлучення з чоловіком самотужки виховує трьох дітей. Самій їй ніколи не зібрати потрібну суму, щоб залатати дірки в стелі. Сім’я живе на соціальну допомогу, якої не вистачає навіть на продукти. Одна надія на вас, добрі люди!

Софіко, мати (44 роки): «Навіть не знаю, про що більше переживати, – про те, що будинок руйнується, чи  про те, що у дітей слабке здоров’я. Якщо не полагодити дах, мої малі залишаться без даху над головою. А якщо серйозно не зайнятися їхнім здоров’ям і раптом з ними щось трапиться, то навіщо мені тоді цей будинок?»

Діти, які цілий день сиділи голодними, перед сном їдять шматок хліба. Хоча назвати  їжею це не можна. Дівчата намагаються просто відкусити шматочок старого черствого хліба. Шестирічна Емілі та п’ятирічна Олена – малюки з бідної багатодітної родини. Достатньо хоч раз подивитися їм у вічі, і ви одразу зрозумієте, що вони отримують від держави лише формальну допомогу, яка не може забезпечити навіть середній рівень життя для дітей. Емілі та Олена застудилися, купаючись взимку в старій ванні радянських часів. Тепер у них кашель і висока температура. Діти не мають жодної пари теплого одягу. Навіть у лютневі холоди вони ходять по дому в літніх футболках. Боже, як це жахливо!

Кожен крок 11-річній Ніно дається насилу та з жахливим болем. У дитини викривлені кісточки, і під час ходьби стопи повністю вивертаються. Дівчинка сильно кульгає і швидко втомлюється. Ноги тремтять від перенапруження й підкошуються, а на п’ятах утворюються мозолі, що гнояться та кровоточать. Ніно: «У мене сильно болять ноги й коліна. Я не можу описати вам, наскільки це боляче. Ніби ходиш розпеченою сковорідкою. Часто стопи зводять судоми, і тоді я взагалі не можу зробити жодного кроку. Подивіться на мої ноги: мозолі тріскаються, з них витікають гній та кров, а в мене піднімається температура». Якщо ми не допоможемо цій красивій дівчинці якнайшвидше зробити операцію на ногах, вона на все життя може залишитися інвалідом. Грошей на лікування родина немає. Їй буквально доводиться виживати на соціальну допомогу та пенсію доньки. Друзі, наша підтримка цій сім’ї зараз дуже потрібна!

Під час частих нападів м’язи малюка натягуються, як струна, а він сам кричить, як важкопоранений птах. Його голос чують навіть сусіди! А потім від горя та безсилля починає кричати мати… Якщо осторонь подивитися на цей нелюдський душевний біль, то можна знепритомніти. Йосеб страждає на ДЦП із народження: він не говорить, не ходить і навіть не в змозі елементарно перевернутися на інший бік. При цьому хлопчика мучать страшні болі. Щоб полегшити стан дитини, потрібна акватерапія в Батумі. У воді постійно напружені м’язи хворого хлопчика розслабляються, і біль зменшується. Але в матері немає зайвої копійки. Годі й казати про таксі, щоб відвезти улюблену дитину за 50 кілометрів до Батумі. Матері ні на кого розраховувати, крім нас, друзі! Молода жінка самотужки бореться за здоров’я сина. З чоловіком вони розлучилися.

Друзі, родину наших співвітчизників нещодавно спіткало велике нещастя: кімнату раптово охопило полум’я, а відчайдушні крики дітей «Допоможіть!», здавалося, досягали небес. Голоси маленьких янголят, ймовірно, справді долетіли до Царства Божого, тому їх дивом вдалося врятувати. Але у дворічного Ніколоза досі залишаються сліди опіків. Місцеве самоврядування пообіцяло родині Квінікадзе, що допоможе їм звести будинок поруч із зруйнованим, але сім’я більше не сподівається на це. Друзі, цілком логічно, що ви ставите запитання, чому бідна родина втратила надію на виконання цієї обіцянки місцевою владою. Про це ми також розповімо. Після пожежі сім’я, яка залишилася ні з чим, звернулася по допомогу в розмірі 1500 ларі до місцевого самоврядування. Однак цієї, такої необхідної для них, суми погорільці досі не отримали. А тому бідолашні люди більше не сподівається, що держава допоможе їм звести будинок. Тепер їхня єдина надія – це ви, друзі. Заради об’єктивності скажу, що місцеве самоврядування міста Горі сплачує тимчасову оренду 2,5-кімнатної квартири для сім’ї із семи осіб. Але як довго це триватиме? Крім того, дітям потрібні нормальні умови життя. Якщо ви пожертвуєте хоча б один ларі, в маленьких янголят з’явиться можливість отримати власний будинок, нехай навіть невеликий. Уся Грузія має об’єднатися! Якщо кожен з нас пожертвує гроші на покупку хоча б однієї цеглини, бідолашні діти більше не будуть безхатьками, а надане добро обов’язково повернеться від Господа вашим сім’ям, вашим дітям та онукам на життєвому шляху.

Нана сяк-так уже пройшла 12 курсів хіміотерапії в Туреччині. За кілька днів повинен був розпочатися наступний курс, але, за словами жінки, МОЗ відмовило у фінансуванні. За які кошти цій бідолашній їхати на лікування? За словами нещасної жінки, Мінздрав відмовив їй у фінансуванні. Де ж їй знайти кошти, щоб поїхати на лікування? Слава Господу, що у всіх хворих і нещасних у Грузії є ми – прості громадяни своєї країни. Господь все бачить, будь Він благословен! У нас ще буде з вами час поговорити про те, хто більше подобається міністрові й чому. Ми нікому в міністерстві не бажаємо такого лиха. На сьогодні все, що було в сім’ї, вже витрачено. Крім нас, їм більше ні на кого сподіватися! Друзі, ви ж розумієте, що означає зупинити хіміотерапію в той момент, коли не можна зволікати жодного дня? Допомога потрібна зараз! Це той самий шанс врятувати людину, який дається лише один раз і який не можна згаяти!

Мамука впав у яр з висоти 30 метрів. Його кістка основи черепа була зламана, а хребет роздроблений. Ви, мабуть, розумієте, що це означає. Молода людина, впавши з великої висоти в яр, практично не мала шансів вижити при таких травмах. Чоловікові таки зробили термінову операцію, хоча лікарі не давали жодної надії на його порятунок. Але сталося чудо Господнє – Мамука вижив. Хоча грузинським лікарям і вдалося врятувати життя чоловіка, його травми були настільки серйозними, що знадобилося лікування за кордоном. Друзі, те, що я вам зараз розповім, змусить вас плакати гіркими сльозами. Наш героїчний грузин провів у турецькій клініці лише три дні. Зараз він лежить у маленькій кімнаті хостела в Туреччині, де продовжує боротися зі смертю. Знаєте, чому так сталося? Бо в його бідної матері закінчилися гроші, щоб оплачувати лікарню… Що було далі, ви, мабуть, уже здогадуєтеся самі. Більше місяця, перебуваючи в жалюгідній кімнаті на чужині, син нашої батьківщини страждає від постійного болю, а його єдиний помічник у цій боротьбі з недугом – тільки мати. Мамука повністю паралізований…

Друзі Тато екстрено перевезли його на реанімобілі до Туреччини, коли хлопчик перебував у комі на апараті ШВЛ. І сталося диво: велик Господь – турецькі лікарі повернули дитину з того світу! Боротьба за життя Тато триває й зараз, але, на жаль, гроші на лікування закінчилися. Бідолашні батьки продали все цінне, що в них було. Усі свої сили, всі ресурси вони витратили на лікування сина, і ось зараз, коли нарешті з’явився шанс на порятунок, вони вже нічим не можуть допомогти своїй дитині. Залишилася надія лише на добрих людей й на те, що вони не залишать малюка вмирати на чужині. Тато дуже потрібна операція, а перед цим – тривалий курс реабілітації. Кожен день для семирічного Тато – пекло. Через страшну інфекцію в малюка висока температура (39,5–40 градусів С), яку неможливо збити навіть сильнодіючими антибіотиками. Хлопчик буквально згорає від хвороби!

Тільки уявіть, що відчуває молода красива Кетеван, опинившись у інвалідному візку в 26 років! Одного злощасного дня вона не змогла зробити ні кроку – ноги її не слухалися. Її стан погіршується з кожним днем, але грошей на обстеження сім’я не має. А поки не буде поставлено правильний діагноз – не буде й лікування. Щоб діагностувати хворобу, яка мучить Кетеван, необхідно терміново зробити МРТ головного мозку й хребта. Для родини із села з двома маленькими дітьми, одна з яких тяжкохвора, – це просто непідйомна сума.

Хто знає, може, це останні обійми батька й доньки. Дитина ніби намагається завадити смерті людини, яку любить найбільше у світі. Дівчинка знає, що без пересадки серця смерть забере її улюбленого татка. У батька Магди – 49-річного Джумбера – три роки тому діагностували дилатаційну кардіоміопатію. Через бідність цей працьовитий чоловік не зміг отримати вчасне лікування й купити необхідні ліки, тому його стан зараз дуже серйозний. Бідолаха почувається так, ніби хтось його душить. Він не може дихати, йому бракує повітря, а його серце жахливо болить як у прямому, так й у переносному сенсі. Хіба є щось більш несамовите, ніж боротьба зі смертю, в якій чоловік не може придбати необхідні йому ліки через прокляту бідність?!

Луці всього тиждень від народження. Немовля постійно плаче від голоду, не замовкаючи ні на мить. Йому не вистачає материнського молока, але годувати сина нічим, бо у бідних батьків немає грошей на дитяче харчування. Важко зрозуміти чуже горе, якщо сам хоч раз не зазнав такого. Лише уявіть: а якби ваші діти, не дай Боже, голодували? Як би вам було бачити їхні сльози від голоду? Єдина їжа, яка є в родині, – це принесений із безкоштовної їдальні хліб. Хіба такий раціон повинен бути в матері-годувальниці та її дітей?

Друзі, ваші добрі серця та небайдужість допомогли вже сотням людей зберегти їхні дорогоцінні життя. Зараз на таку допомогу чекає паралімпійський чемпіон Грузії з армрестлінгу Валерій Габелія. Вже розпочався відлік днів і годин, які відокремлюють його від неминучої смерті, якщо раптом допомога не надійде вчасно. У Валерія рак четвертого ступеня – лімфома Ходжкіна. Він витримав 25 курсів хіміотерапії, але після операції його стан різко погіршився. Лише за місяць ця тяжка хвороба зробила Валерія немічною людиною. Зараз у свої 45 років він важить усього 43 кілограми. Рак змінив його до невпізнання.

У Римми – гідроцефалія. Вона перенесла чотири складні операції на головному мозку в Грузії, а п’яту їй зробили в Туреччині. У голову жінки вставили шунт – спеціальний пристрій, за допомогою якого вдається регулювати рідину, що постійно накопичується. Змучена хвилюваннями 26-річна Маріам звернулася по допомогу до нашого фонду. Ситуація жахлива: зараз вони з матір’ю перебувають в одній з лікарень Туреччини, але їм нічим сплачувати рахунки. До них у палату по кілька разів на день заходять адміністратори з вимогами: «Сплатіть, сплатіть, сплатіть». Один день перебування в клініці коштує приблизно 1000 ларі. Де взяти такі гроші бідолашній сироті? Рік тому вона поховала батька, який загинув у автокатастрофі.

Маленький Ніколоз гірко плаче, бо його тяжкохворого батька забрали з лікарні додому, тому що родина більше не має можливості платити за лікування. Боже, це справжня трагедія! У 49-річного Гурама, батька двох дітей, діагностували цироз печінки. Його шлунок повністю заповнений водою, й бідолаха не може навіть поворухнутися в ліжку, не кажучи вже про те, щоб підвестися й ходити. Чоловіка виписали з клініки лише тому, що він не в змозі більше платити. Від такої безвихідної ситуації у Гурама навертаються сльози, але він намагається не показувати їх своїм дітям. Десятирічний Ніколоз і тринадцятирічний Андрія стоять біля ліжка батька та обіймають його своїми маленькими ручками. Бідолашні діти не знають, як полегшити пекельні муки свого тата. Подивіться, як плаче цей бідолашний чоловік. У Гурама більше немає сил виносити біль, цю страшну хворобу, а найголовніше – несправедливість життя. Бідний батько просто більше не може терпіти… Хворому чоловікові терміново потрібна пересадка печінки, інакше діти, ці маленькі янголята, залишаться сиротами.