Досить на мить лише подивитись в очі дитини, і все тіло починає тремтіти. Це погляд, від якого кров холоне в жилах. Востаннє дівчинка їла два дні тому. Сьогодні вона скуштувала лише один шматочок хліба. Замість молока вона пила воду. Боже, це гірше, ніж жах! Дитина, ослаблена холодом і голодом, уже навіть не в змозі плакати.

У голодної дівчинки більше не було сил стояти, тому вона поклала голову на плече матері, і її гіркі сльози капали на старий вицвілий светр. Подивіться, який душевний біль і безнадія в очах матері…

Це 28-річна Медея. В неї вже є двоє дітей, і Господь послав їй третього ангела з небес. Кожна дитина – це найбільший Божий дар. І зараз Медея перебуває на четвертому місяці вагітності.

Життя Ельзи – суцільне страждання. Вона народилася з важкою формою сколіозу. Її хребет настільки викривлений, що від постійного болю в жінки темніє в очах, перекриваються легені й неможливо вільно дихати.

Величезний горб заважає спати, дихати, ходити

Ельза (41 рік): «Я більше не можу терпіти цей біль. Вчора я не стулила очей! Чим я завинила перед Богом, що так страждаю від народження? За що мені ці муки?»

Незважаючи на хворий хребет, Ельза спить на старому дивані, що розвалюється. Всю ніч вона стогне від болю. Пігулки не допомагають, а на візит до лікаря грошей немає. Єдиний її дохід – це допомога по інвалідності й пенсія матері. Але цих грошей на лікування не вистачає.

Ельза: «Якщо я вчасно не прийму ліків, то можу померти. Я думаю, що після смерті мені не страшно буде навіть у пеклі, бо я вже живу там!»

У нещасної жінки водночас ще й діабет. Смужки для вимірювання рівня цукру в крові закінчилися, ліків немає, й купити їх немає можливості. Пару днів тому Ельза зомліла й довго не могла прийти до тями. Ви, напевно, розумієте, що це означає. Найстрашніше для неї – це впасти в кому й більше не прокинутися.

Кожен день для Асмік – це болючі процедури й ліки. Вона не знає, що таке просто прокинутися вранці й радіти новому дню без страждань. Дівчинці вісім років, але вона досі ходить у підгузках.

Марина, мати (32 роки): «Коли доньці було сім місяців, я помітила, що вона не може сидіти й тримати голову. Після обстежень лікарі мене шокували: малечі діагностували ураження головного мозку. Одна половина півкулі взагалі не працює, а інша, за словами лікарів, – лише на 20 відсотків. За що моєму янголятку така сумна доля?»

Дівчинка не може ходити, не може говорити. Асмік не може навіть їсти самостійно. Боже, Боже, як страждає це маленьке янголятко!

Марина: «Кожне годування закінчується плачем, тому що дитина не може їсти тверду їжу. А в мене немає блендера, щоб готувати їй супи й пюре».

По тілу Асмік наче постійно проходить струм високої напруги. Кожен її м’яз скований, вона не може розслабитися ні на секунду. Дівчинка страждає від нестерпного болю. Вона постійно кричить і плаче, й все село чує ці моторошні крики.

Після інсульту Таріел абсолютно безпорадний. Його праву руку паралізувало, а потім через гангрену, що розвинулася, чоловіку ампутували ногу. Для нього кожний день – це боротьба за життя, а для його рідних – страх і невідомість, а ще біль через те, що вони нічим не можуть допомогти.

Алуна, дружина Таріела (49 років): «Ми з чоловіком виховуємо трьох дітей із обмеженими можливостями. Дівчатка народилися з внутрішньочерепним тиском, у них ураження мозку. Самостійно вони нічого не можуть робити, тому я їх доглядаю: одягаю, годую, купаю, чищу їм зуби. І так уже 17 років. Що тільки мати не зробить для рідної дитини. Раніше допомагав чоловік, але тепер йому самому потрібна допомога. Його серце не витримало переживань за дочок».

Алуна: «Дітям потрібні ліки для покращення мозкового кровообігу, але я вже півтора роки взагалі не купувала жодних медикаментів через безгрошів’я. Я не можу вийти на роботу. З ким мені залишити тяжкохворих дітей та чоловіка?»

Бідолашний чоловік увесь день сидить в інвалідному візку, який майже розвалився. Подивіться, на цих колесах немає навіть покришок. Таріел кричить від болю, адже кожна грудка завдає йому страждань. Друзі, чоловікові потрібен спеціалізований візок. Але у сім’ї немає грошей, щоб купити його.

Вже рік Таріел не може спуститися з другого поверху. Який жах! Востаннє, коли йому терміново треба було поїхати до лікарні, довелося викликати рятувальників, щоби вони винесли його з дому. Ви можете таке собі уявити?

Боже, Боже, як протягом уже 12 років страждає мама Мераба… Цей її душевний біль я навіть не змогла відобразити словами. Але в них із сином існує одна мрія на двох. І лікарі з Туреччини обіцяють хоч трошки здійснити її – полегшити страждання матері та сина.

Мераб росте, як і всі діти. Але вже скоро мама не зможе виносити його на двір, щоб хлопець зміг хоча би побачити інших дітей, поспілкуватися з ними. Адже самостійно Мераб не може зробити жодного кроку.

Мераб (12 років): «У мене дуже сильно болять ноги, а таблетки не допомагають. У моїх батьків немає грошей, щоб відвезти мене до Туреччини на лікування. Інакше б я не просив матусю потурбувати інших людей. Допоможіть нам! Будь ласка, допоможіть! Я так мрію стати на ноги й хоча б тихенько ходити разом із друзями! Інакше мені доведеться лише дивитися, як грають інші діти, тільки з вікна. Я дуже хочу жити повноцінним життям!»

Коли мама була вагітна Мерабом, лікарі сказали, що в нього пошкоджено головний мозок і що він не виживе. Але незважаючи на всі жахливі прогнози, дитина вижила! І це справжнє чудо Господнє!

Коли мати втрачає свою дитину, її серце вмирає разом із нею! Життя закінчується, а на землі її утримують лише молитви до Всевишнього в надії, що колись Господь поверне їй улюблену дитину й дасть притиснути її до серця – і цього разу назавжди!

За багато тисячоліть людству так і не вдалося підібрати слово, яке б точно описувало душевний біль матері, у якої померла дитина.

Дуже добра й душевна 73-річна Мзія втратила спочатку сина, а згодом і двох онуків. Через постійні переживання та стрес до бідної бабусі тихо підкрався підступний рак кишківника. Горе ніколи не приходить одне…

Це 73-річна бабуся Мзія. У жінки діагностували пухлину прямої кишки. Ось такий вигляд вона має.

Літня бабуся страждає від жахливого болю. Щодня вона власними руками обробляє рану й витирає рідину, що з неї витікає, адже в неї немає навіть зайвого тетрі, щоб купити в аптеці спеціальні препарати для оброблення ран і наклейки. Жінка практично махнула рукою на те, що без чистих наклейок і ліків їй загрожує смерть від неминучих інфекції й сепсису.