– Контакти Фонду Черновецького мені дала моя подруга, – розповідає Нелан Чарчян, мати-одиначка, яка прикута до інвалідного візка. – Номер був грузинський, і я спочатку подумала: «Та кому я потрібна в чужій країні, якщо у своїй Вірменії до мене нікому немає справи». Але я все-таки зателефонувала ввечері й залишила повідомлення на автовідповідач. А наступного дня пролунав дзвінок із Грузії! Господи, це просто неймовірно! А вже за тиждень працівники Фонду Черновецького були в моєму будинку в Єревані, щоб записати й розповісти всім мою історію. Я думала, що сплю! Я не вірила своїм вухам й очам! Щоразу плачу, коли розмовляю по телефону з представниками фонду – плачу від вдячності, дивлячись на подарунки, які передали мені друзі фонду. Кожному з вас я хочу сказати «джан» і віддати своє тепло, любов, повагу та подяку!

Господь благословив сім’ю Джанелідзе такими милими й славними дітьми. Радості матері Елізи теж не було меж. Геронт скрізь із гордістю казав: «Я виховую двох хоробрих синів для своєї Батьківщини». І справді, йшли роки, й хлопчики ставали все гарнішими, а головне – всі в Абаському муніципалітеті знали, які виховані та ввічливі брати зростають у родині Джанелідзе. Більшість людей добре ставилися до цієї сім’ї, але були й ті, хто заздрив безмежному коханню молодят та їхньому щасливому життю. Недобре око й заздрість злих людей принесли свої плоди… Дуже важко писати ці слова, але жодного з цих молодих людей сьогодні немає в живих. Гангрена й цироз печінки – ці дві підступні хвороби забрали життя братів, і з того часу дні для бідних батьків перетворилися на пекло. Нещасна мати притискає до серця дитячі фотографії своїх померлих дітей, а її серце розривається навпіл від горя. Ніхто, ніхто не зрозуміє, яким вогнем охоплена і як болить душа бідної Елізи. Цей біль зрозуміють лише матері, які втратили своїх дітей. Більше – ніхто…

Коли Раулю було всього 20 днів від народження, через високу температуру в нього почалися сильні судоми. У селі, де жила його родина, не було лікаря, і поки дитину довезли до райцентру, то її паралізувало. В лікарні пролунав жахливий діагноз – ДЦП. Батьки були в шоці, адже вони ще не оговталися після попередньої моторошної трагедії: від дифтерії в них померла дівчинка-первісток, якій було лише один рік і вісім місяців. Можете уявити, як важко їм було прийняти хворобу сина? Ось уже 26 років Рауль живе з постійним болем. Ліва нога в нього так скручена, що її неможливо випрямити. Хребет Рауля викривлений настільки, що внутрішні органи деформовані. Йому боляче навіть дихати. Без знеболюючих і заспокійливих йому не обійтись. Хлопець з дитинства прикутий до інвалідного візка. Він замінив йому ноги, тому що пройти самостійно хоча б декілька кроків він не може.

Друзі, ваші добрі серця та небайдужість допомогли вже сотням людей зберегти їхні дорогоцінні життя. Зараз на таку допомогу чекає паралімпійський чемпіон Грузії з армрестлінгу Валерій Габелія. Вже розпочався відлік днів і годин, які відокремлюють його від неминучої смерті, якщо раптом допомога не надійде вчасно. У Валерія рак четвертого ступеня – лімфома Ходжкіна. Він витримав 25 курсів хіміотерапії, але після операції його стан різко погіршився. Лише за місяць ця тяжка хвороба зробила Валерія немічною людиною. Зараз у свої 45 років він важить усього 43 кілограми. Рак змінив його до невпізнання.

На другу складну операцію для Натії потрібно 15 тисяч доларів. Єдина надія цих нещасних жінок – це ви, добрі люди! Адже часу обмаль. На думку турецьких лікарів, якщо Натії за кілька днів не буде зроблено повторну операцію, то не лише буде втрачено хороший результат першої операції, а й погіршиться загальний стан хворої. Причини цього лікарі докладно нам пояснили. Але ми не будемо вам докучати, розповідаючи подробиці. Дорогі друзі, пам’ятайте, що, пожертвувавши хоча б один ларі, ви зможете врятувати життя не тільки Натії, але і її бідної матері – героїчної жінки, яка всю свою молодість і старість провела в стражданнях, дивлячись на пекельні муки дочки.  Так давайте разом подаруємо їй надію на радість хоча б у останні роки її життя!

Міріану було 35 років, коли одного фатального вечора його на тротуарі збила машина. Водій не впорався з керуванням – і пролилася кров молодої невинної людини. Міріан отримав травми, несумісні з життям. Травми голови були настільки важкими, що лікарі давали йому шанс на виживання менше одного відсотка. У хлопця були переломи кісток черепа, і ви, напевно, розумієте, що це означає. Міріан перебував у комі три місяці. Першу операцію йому зробили в Москві, але в результаті його стан погіршився. Після невдалої операції Міріана на реанімобілі доставили до Грузії. Бідолашному хлопцеві зробили чотири операції на головному мозку. І весь цей час він нічого не відчував, не сприймав і відрізнявся від мерця хіба що тим, що дихав. Але героїчна мати парубка не здалася. Бідолашна жінка змогла зробити для свого сина неможливе. І справді, після четвертої операції на головному мозку Міріан з Божою допомогою вийшов із критичного стану й у нього з’явилися реальні шанси на порятунок.