Це чотирирічний Дуда. Він живе разом із цими птахами в безлюдній місцевості неподалік села Ванта, де в полі розташована ферма, оточена лісом. Так, ви все вірно зрозуміли: дитина живе на території, яка практично відрізана від зовнішнього світу, а замість людей там мешкають лише сільськогосподарські птахи. Але ще страшнішим є те, що життя бідного хлопчика перебуває в небезпеці, адже з лісу можуть з’явитися дикі звірі. Інше вам, напевно, пояснювати не треба…У цьому безлюдному й моторошному місці хлопчик живе зі своєю матір’ю – інвалідом 2-ї групи. 39-річна Ніно – мати-одиначка. Їй було 16 років, коли вона потрапила в страшну аварію, і з того часу залишається інвалідом. Жінка не може пересуватися без тростини. Її ноги деформовані, і їй важко зробити крок навіть із палкою. Незважаючи на такі серйозні проблеми зі здоров’ям, вона сама піклується про свою дитину.

Лалі, мати (22 роки): «Передай, люба (звертається до кореспондента фонду нещасна жінка), та передай так, щоб інші матері мене почули: “Моє серце розривається, коли я бачу, як страждає моя дитина, моя кровинка! Я б віддала їй свої ноги, якби тільки знала, що такі операції можна робити. Але один лікар казав, що за кордоном такі операції проводять!”» Дорогі друзі! Без вашої підтримки Анна Марія не зможе пройти цей шлях до кінця! Простягніть руку допомоги нещасній дитині та допоможіть їй отримати шанс на повноцінне життя!

Так сталося, що ми з вами – найближчі люди для цієї самотньої подружньої пари. І крім нас із вами, Далі й Акакію більше ні на кого розраховувати. У тяжкохворого подружжя немає ані власного будинку, ані ліків та їжі. Вони продали все своє майно, щоб сплатити за лікування. І тепер їм доводиться вештатися дворами, щоб не платити за оренду житла. Далі (60 років): «Якби не сусіди, нас давно би не було – померли голодною смертю чи замерзли. Найдобріша жінка Тея ділиться з нами своїм шматком хліба й дровами. Але в неї своя сім’я, вона багатодітна мати. Ми їй дуже вдячні. Нехай Господь благословить цю добру людину! Своїх дітей у нас немає, тому про нас нікому подбати». Скільки болю й труднощів може витримати людина?

Бідолашний чоловік Давид… Йому 46 років, але він як немовля – не говорить, не ходить, а тільки повзає по підлозі, тягнучи за собою неслухняні ноги. А ще Давид постійно кричить від сильного болю. У нього страшні напади епілепсії, які повторюються декілька разів на день, а також ушкодження головного мозку. Він навіть не впізнає батька й матір.

Чоловіка розбив інсульт. Він абсолютно безпорадний. Руками й ногами для нього стали батьки

Автанділ (69 років): «Поки ми з дружиною були молоді, то носили сина на руках. А тепер самі ледве ходимо, і нам не можна піднімати велику вагу. Якщо з нами щось станеться, хто про нього подбає?»

Убитому горем батькові Автанділу 69 років. Він нічого не бачить правим оком, оскільки пошкоджено його сітківку. А на лівому оці – катаракта. Зір старого з кожним днем ​стає дедалі гіршим. Але він не в змозі купити навіть краплі для очей.

Давиду теж постійно потрібні ліки. Без них він не виживе. Але у бідних батьків, які живуть на одну пенсію, немає грошей на життєво важливі таблетки.

Автанділ: «Нам потрібна будь-яка допомога. Ми будемо вдячні кожному, хто відгукнеться на нашу біду».

Погляньте на цю дівчинку-янголятко, якими гіркими сльозами вона плаче. Ви гадаєте, вона впустила іграшку чи хоче цукерок, тому й плаче? Хотілося би, аби це так і було. Дівчинка плаче, тому що в пляшечці закінчилося молоко, але вона все ще голодна. Так, вона все ще голодна, але… Боже, як важко писати ці слова. Загалом, слова й не потрібні, тому що ці кадри більш промовисті за будь-які слова. Це велика родина Манукянів. Семеро маленьких діточок… Семеро маленьких янголяток, яких прислав на землю Господь. Очі сімох сумних дітей… Чому? Чому? Земле, як ти можеш терпіти стільки несправедливості?! У деяких людей всього настільки багато, що вони втратили навіть відчуття радості. А деякі люди лише мріють про тепле ліжко. Люди добрі, головна мрія цих дітей – перекрити теплицю. Якщо у цих працьовитих дітей буде теплиця, то вони не лише вирощуватимуть продукти для родини, але й зможуть дещо продати. У родини Манукянів будуть засоби до існування, і, можливо, одного разу хтось з цих дітлахів, ставши підприємцем, сам допомагатиме нужденним дітям. Але для цього ми повинні простягнути родині Манукянів руку допомоги. Ці діти-янголятка ніколи не забудуть доброту. А через багато років ми десь угорі, в іншому світі, постанемо перед Господом, і Бог-Отець відкриє нам двері Царства, де ми назавжди будемо під заступництвом Господа.

Уявіть, коли сильного здорового чоловіка раптом залишають сили, й він починає худнути та слабшати на очах. Іраклія мучив страшний головний біль – аж до втрати свідомості. А після обстеження він почув жахливу новину: злоякісна пухлина головного мозку (медулобластома).

З голови Іраклія лікарі видалили величезну пухлину, яка висмоктувала з нього життя. Операція пройшла успішно. Після цього він витримав 28 курсів променевої терапії. Коли здавалося, що найстрашніше вже позаду, змученого хворобою хлопця чекав ще один удар – метастази пішли в кістки, повільно «з’їдаючи» організм зсередини… Що це означає? Невже хвороба повернулася, і треба все починати спочатку?

Іраклій (31 рік): «Я не можу ні сидіти, ні лежати. У мене болять ноги, поперек, хребет й плечі. Можна збожеволіти від цього болю! Ампули зі знеболюючим допомагають лише на пару годин, тому іноді за день доводиться робити шість уколів. Вночі я теж не сплю. Скільки часу ще я зможу так протриматися?»

Від постійної напруги в Іраклія піднімається тиск. Його стан з кожним днем стає ​​дедалі гіршим.