Ветеран абхазької війни розламав навпіл єдиний шматок сухого хліба. Роберт Джахія був поранений на війні в Абхазії, але смерті ніколи не боявся – він був готовий віддати життя за Батьківщину. Сьогодні цей забутий усіма герой живе в руїнах. Багато років тому бідолаху збила машина. Внаслідок ДТП його хребет був пошкоджений, і чоловікові зробили операцію. Роберт також переніс дві операції з видалення кили. Він взагалі не чує на ліве вухо і не бачить лівим оком через поранення на війні в Абхазії.

Діти, які цілий день сиділи голодними, перед сном їдять шматок хліба. Хоча назвати  їжею це не можна. Дівчата намагаються просто відкусити шматочок старого черствого хліба. Шестирічна Емілі та п’ятирічна Олена – малюки з бідної багатодітної родини. Достатньо хоч раз подивитися їм у вічі, і ви одразу зрозумієте, що вони отримують від держави лише формальну допомогу, яка не може забезпечити навіть середній рівень життя для дітей. Емілі та Олена застудилися, купаючись взимку в старій ванні радянських часів. Тепер у них кашель і висока температура. Діти не мають жодної пари теплого одягу. Навіть у лютневі холоди вони ходять по дому в літніх футболках. Боже, як це жахливо!

Друзі, Мурману потрібна тривала реабілітація. Але родина, яка залишилася без єдиного годувальника, не має на це грошей. Діти живуть на соціальну допомогу та пенсію по інвалідності. А цього ледве вистачає на ліки та памперси для тяжкохворого батька. Уявіть, дружина не має грошей навіть на таксі, щоб возити чоловіка на заняття до реабілітолога. Це тільки здається, що людині, яка не виходить з дому, потрібно не так вже й багато. Насправді все навпаки. Щомісяця Мурману потрібні ліки, засоби догляду за лежачими хворими, а також протипролежневий матрац. Дружина цілодобово знаходиться поряд і не може працювати, тому не спроможна сплатити всі потреби. Ваша підтримка є дуже важливою! Ваші молитви дуже важливі! Ми просимо побажати Мурману сил, а його дружині – терпіння та любові, тому що любов здатна творити дива. Хай благословить вас Господь!

Щодня у Христине та її маленької доньки Ліле триває  боротьба за виживання. І сьогодні їм особливо потрібна ваша підтримка! У жінки рак – токсичний зоб трансформувався у злоякісну пухлину. Але на обстеження й лікування в родини немає грошей, навіть жодного тетрі.

Будь-яка боротьба з онкологією – це щира історія про силу духу й бажання жити, про величезну внутрішню віру – віру в те, що добрі люди не залишать помирати.

Христине (39 років): «У мене жахливий біль, який неможливо терпіти. Часто бувають такі моменти, коли я думаю про самогубство – настільки мені важко. Але потім згадую, що я мати і повинна жити заради своєї дитини. У Ліле нікого, крім мене, немає! Хто подбає про мою доньку, якщо мене не стане?

Певний час ми жили в Німеччині в статусі біженців. Після того як нас депортували, ми залишилися ні з чим – ані житла, ані грошей, ані документів. Свідоцтво про народження доньки загубилося в аеропорту. Після повернення до Грузії нам з дитиною довелося декілька днів жити на вулиці… У нас не було грошей на готель, і ми спали прямо біля цілодобових банкоматів. Це було найважче випробування».

Сабі всього чотири роки. У нього ретинопатія – небезпечне захворювання сітківки, яке за лічені дні може призвести до втрати зору. Зараз хлопчик бачить людей і предмети тільки з дуже близької відстані, а решта довкола пливе, як у тумані. Зір стрімко погіршується, і це поки що не вдається зупинити. День, коли Саба з’явився на світ, мав стати найщасливішим у житті родини. Але замість привітань його мама почула в пологовому будинку крижані для її серця слова: «Ваш син не дихає». Реанімація, лікарі – важка боротьба за життя Саби почалася з перших секунд. Саба дивом вижив, але лікарі знайшли у нього вроджену ваду очей, внаслідок якої відбулося відшарування сітківки, й хлопчик осліп.

Лалі, мати (22 роки): «Передай, люба (звертається до кореспондента фонду нещасна жінка), та передай так, щоб інші матері мене почули: “Моє серце розривається, коли я бачу, як страждає моя дитина, моя кровинка! Я б віддала їй свої ноги, якби тільки знала, що такі операції можна робити. Але один лікар казав, що за кордоном такі операції проводять!”» Дорогі друзі! Без вашої підтримки Анна Марія не зможе пройти цей шлях до кінця! Простягніть руку допомоги нещасній дитині та допоможіть їй отримати шанс на повноцінне життя!