Друзі Тато екстрено перевезли його на реанімобілі до Туреччини, коли хлопчик перебував у комі на апараті ШВЛ. І сталося диво: велик Господь – турецькі лікарі повернули дитину з того світу! Боротьба за життя Тато триває й зараз, але, на жаль, гроші на лікування закінчилися. Бідолашні батьки продали все цінне, що в них було. Усі свої сили, всі ресурси вони витратили на лікування сина, і ось зараз, коли нарешті з’явився шанс на порятунок, вони вже нічим не можуть допомогти своїй дитині. Залишилася надія лише на добрих людей й на те, що вони не залишать малюка вмирати на чужині. Тато дуже потрібна операція, а перед цим – тривалий курс реабілітації. Кожен день для семирічного Тато – пекло. Через страшну інфекцію в малюка висока температура (39,5–40 градусів С), яку неможливо збити навіть сильнодіючими антибіотиками. Хлопчик буквально згорає від хвороби!

Маленький Ніколоз гірко плаче, бо його тяжкохворого батька забрали з лікарні додому, тому що родина більше не має можливості платити за лікування. Боже, це справжня трагедія! У 49-річного Гурама, батька двох дітей, діагностували цироз печінки. Його шлунок повністю заповнений водою, й бідолаха не може навіть поворухнутися в ліжку, не кажучи вже про те, щоб підвестися й ходити. Чоловіка виписали з клініки лише тому, що він не в змозі більше платити. Від такої безвихідної ситуації у Гурама навертаються сльози, але він намагається не показувати їх своїм дітям. Десятирічний Ніколоз і тринадцятирічний Андрія стоять біля ліжка батька та обіймають його своїми маленькими ручками. Бідолашні діти не знають, як полегшити пекельні муки свого тата. Подивіться, як плаче цей бідолашний чоловік. У Гурама більше немає сил виносити біль, цю страшну хворобу, а найголовніше – несправедливість життя. Бідний батько просто більше не може терпіти… Хворому чоловікові терміново потрібна пересадка печінки, інакше діти, ці маленькі янголята, залишаться сиротами.

Господь благословив сім’ю Джанелідзе такими милими й славними дітьми. Радості матері Елізи теж не було меж. Геронт скрізь із гордістю казав: «Я виховую двох хоробрих синів для своєї Батьківщини». І справді, йшли роки, й хлопчики ставали все гарнішими, а головне – всі в Абаському муніципалітеті знали, які виховані та ввічливі брати зростають у родині Джанелідзе. Більшість людей добре ставилися до цієї сім’ї, але були й ті, хто заздрив безмежному коханню молодят та їхньому щасливому життю. Недобре око й заздрість злих людей принесли свої плоди… Дуже важко писати ці слова, але жодного з цих молодих людей сьогодні немає в живих. Гангрена й цироз печінки – ці дві підступні хвороби забрали життя братів, і з того часу дні для бідних батьків перетворилися на пекло. Нещасна мати притискає до серця дитячі фотографії своїх померлих дітей, а її серце розривається навпіл від горя. Ніхто, ніхто не зрозуміє, яким вогнем охоплена і як болить душа бідної Елізи. Цей біль зрозуміють лише матері, які втратили своїх дітей. Більше – ніхто…

Міріану було 35 років, коли одного фатального вечора його на тротуарі збила машина. Водій не впорався з керуванням – і пролилася кров молодої невинної людини. Міріан отримав травми, несумісні з життям. Травми голови були настільки важкими, що лікарі давали йому шанс на виживання менше одного відсотка. У хлопця були переломи кісток черепа, і ви, напевно, розумієте, що це означає. Міріан перебував у комі три місяці. Першу операцію йому зробили в Москві, але в результаті його стан погіршився. Після невдалої операції Міріана на реанімобілі доставили до Грузії. Бідолашному хлопцеві зробили чотири операції на головному мозку. І весь цей час він нічого не відчував, не сприймав і відрізнявся від мерця хіба що тим, що дихав. Але героїчна мати парубка не здалася. Бідолашна жінка змогла зробити для свого сина неможливе. І справді, після четвертої операції на головному мозку Міріан з Божою допомогою вийшов із критичного стану й у нього з’явилися реальні шанси на порятунок.

Анна-Марія плаче від холоду. Уявляєте, що відчуває мати, дивлячись, як діти щодня мерзнуть та голодують? У їхньому напівзруйнованому будинку практично неможливо зігрітися: замість шибок на вікнах целофан. І це в той час, коли в Горійському муніципалітеті вже кілька днів мете хуртовина. Друзі, нагадуємо, що Фонд Черновецького продовжує збирати речі для нужденних. Ви можете поділитися своїм теплом та допомогою з тими, кому це реально необхідно. Хай віддячить вам благом Господь! Серед тих, хто чекає на вашу допомогу, наші нові підопічні: однорічна Анна-Марія, 7-річна Барбаре, 12-річний Гіо та 15-річна Маріам. Узимку в них немає теплих речей… Давайте подбаємо про цих чудових діток!

Коли Раулю було всього 20 днів від народження, через високу температуру в нього почалися сильні судоми. У селі, де жила його родина, не було лікаря, і поки дитину довезли до райцентру, то її паралізувало. В лікарні пролунав жахливий діагноз – ДЦП. Батьки були в шоці, адже вони ще не оговталися після попередньої моторошної трагедії: від дифтерії в них померла дівчинка-первісток, якій було лише один рік і вісім місяців. Можете уявити, як важко їм було прийняти хворобу сина? Ось уже 26 років Рауль живе з постійним болем. Ліва нога в нього так скручена, що її неможливо випрямити. Хребет Рауля викривлений настільки, що внутрішні органи деформовані. Йому боляче навіть дихати. Без знеболюючих і заспокійливих йому не обійтись. Хлопець з дитинства прикутий до інвалідного візка. Він замінив йому ноги, тому що пройти самостійно хоча б декілька кроків він не може.